У лавах січових стрільців воював з... пензлем і мольбертом

Художник Осип Курилас моделював військову форму «усусусів».

Одна з фронтових листівок Осипа Куриласа, яка увійшла у серію “Бо війна війною”.

Борці за волю України (і тепер, і колись) жили/живуть не тільки війною. В їхніх фронтових буднях завжди має знайтися місце і для інших, мирних речей: молитви, листів додому, співу, малювання, занять спортом та навіть романтичних зустрічей. Створюючи умови для відпочинку, розумні командири у такий спосіб стимулюють патріотизм, підвищують боєздатність воїнів, “розвантажують” їх від великого морального тягаря, яким є війна. Зняти ці стреси покликані і “бійці культурного фронту”.        

Таку місію століття тому у лавах українських січових стрільців (УСС) виконував відомий галицький художник, уродженець селища Щирця, що неподалік Львова, Осип Курилас. Творчий загал знає цього випускника Краківської академії красних мистецтв не тільки за портретами гетьмана Мазепи, поетів Шевченка, Котляревського, композитора Лисенка, ілюстраціями до “Історії України” Миколи Аркаса, новел Стефаника, букварів, читанок, дитячих журналів. Не тільки як педагога, творця іконостасів (Курилас першим  серед українських художників зобразив Ісуса Христа і Богородицю у національному одязі). Знає ще й за плідною роботою во благо українського війська.

У 45-річному віці Осип Курилас вступив до Легіону УСС, був стрільцем булавного відділу Першого полку. Його разом із багатьма патріотичними  діячами української культури (зокрема, письменником Романом Купчинським, музикантом Левком Лепким, фотографом Василем Оробцем) відрядили до так званої Пресової Квартири, завданням якої було словом, пензлем, мелодією піднімати бойовий дух “усусусів”. Ініціатором багатьох оригінальних ідей цього відділу був саме Курилас.    

Дослідник історії зі села Черниці Миколаївського району Іван Кахнич в одній зі своїх книг про рідний край розповідає про діяльність “Пресової Квартири” у сусідній Пісочній. Протягом трьох років розміщувалася ця творча бригада у приміщенні неподалік церкви. За словами краєзнавця, працював Курилас у Пісочній з великим натхненням – тут народжувалися листівки, поштівки на злобу дня,  карикатури і дружні шаржі художника, які на шпірографі друкували у сатиричних журналах  “Самопал”, “Самохотник”, “Бомба”. На берегах Дністра живописець відтворював у картинах тогочасні події, батальні сцени, малював храми, пейзажі і портрети жителів навколишніх сіл, які приходили доглядати за пораненими січовиками. Виставку картин на цю тему відвідував митрополит Андрей Шептицький. Деякі з тих полотен  збереглися у музеї Олекси Новаківського, деякі є у приватних колекціях. Але значну частину їх комуністи згодом спалили як “ворожі”, як такі, що “не мають музейного значення”. Найбільш активний дослідник творчості О. Куриласа -  Андрій Крижанівський каже, що в 1951 році, після смерті живописця,  “другі совіти” спалили 164 його твори...

Творчий спадок Куриласа має величезне значення. У тому числі – для вивчення нашої минувшини. Завдяки пензлю цього живописця жителі Черниці-Пісочної можуть побачити, як виглядали у 20-х роках ХХ століття їхні попередники, їхня місцевість. Краєзнавець Іван Кахнич каже, що на його рідних теренах Курилас намалював не менше 25 картин. Серед них – “Портрет-начерк Ганнусі Кузьмишиної”, “Убитий стрілець”, “Біля хреста”, “Жінка в народному одязі”, “Портрет-начерк Марії Грещук”,  “Галя – учителька з Пісочної”,  “Кінь біля хати Мельника”, “Портрет Рузьки Кос”, “Кухня отця Кузьміча”.

І ще про одну грань великого таланту Осипа Куриласа – на прохання керівництва УСС разом зі своїми творчими побратимами він брав участь у розробці відзнак для січових стрільців, їхніх одностроїв. Легендарні кашкети-мазепинки, в яких ходили “усусуси”, – це і його рук робота...