Піонери Евересту

Лише за два травневих дні на Еверест зійшли майже 120 альпіністів. Протягом року за період сходжень на найвищій вершині Землі побувають чотириста осіб. Видається, незабаром настане такий час, коли на Еверест ходитимуть як на нашу Говерлу. Хто тільки не сходив на найвищу вершину планети за останні п’ятдесят років, а недавно на неї піднявся новозеландець Марк Інліс, дарма, що йому понад двадцять років тому ампутували обидві ноги. 49—річний альпініст—інвалід давно мріяв зійти на вершечок Землі, навіть незважаючи на те, що під час експедиції 1982 року у новозеландські гори Маунт Кук він відморозив обидві ноги і хірурги змушені були ампутувати їх нижче колін, відтоді Марк пересувався на двох протезах. Мужнього альпініста при сходженні, звичайно ж, переслідували труднощі, на висоті 6400 метрів Інгліс зламав протез і змушений був його ремонтувати, але таки здійснив мрію свого життя.

Першою ЛЮДИНОЮ, яка піднялася на Еверест, був інший представник далекої країни з Південної півкулі — Едмунд Гілларі (на фото), який став на вершині 29 травня 1953 року. Найвідоміший новозеландець у світі народився 1919 року в Окленді. Амбіції мами—вчительки і релігійна суворість тата вплинули на нього. У гімназії малий і дрібний хлопчик почувався самотнім. Приятелів не мав, займався у школі в гурті фізично слабких дітей. Увесь вільний час на канікулах Едмунд із молодшим братом Рексом працювали на родинній пасіці. Узимку 1936 року хлопець під час шкільної екскурсії вперше побачив сніг і гори.

Коли почалася світова війна, батько з релігійних переконань захистив сина від армійської служби. Та на початку 1944 року Едмунд утік з дому — від бджіл та релігії. Здобув диплом штурмана і літав над океаном в екіпажі, що здійснював пошукові та рятувальні роботи. Усі відпустки проводив у горах, де мандрівки наодинці додавали йому відчуття сили і свободи, якої раніше не знав. Після війни повернувся на батьківську пасіку, але думки про пригоди не покидали його. Коли взимку бджоли спали, йшов у засніжені гори і незабаром набув хорошого альпіністського вміння. Прочитав одного разу у газеті, що заплановано британську експедицію в Гімалаї, написав листа і несподівано отримав запрошення газети взяти участь. Так доля прихильно поставилася до цього впертого новозеландця. Вона була лагідною до нього й тоді, коли запланована на штурм Евересту пара англійських джентльменів не подолала труднощів підйому. Тоді вгору пішли пасічник із Нової Зеландії і неграмотний шерп Тенцінг Норгей. Обидва — міцні і вперті, знали, що отримали життєвий шанс. І вони ним скористалися. 29 травня 1953 року стало днем, коли людина вперше зійшла на вершечок Землі — 8848 метрів лежали під ногами.

Едмунд Гілларі здобув світову славу. Його портрет є на п’ятидоларовій банкноті Нової Зеландії і на поштовій марці. Йому за життя встановили пам’ятник. Англійська королева надала йому титул лицаря. Він мав певні труднощі з подоланням шкільної науки, але вісім найвідоміших університетів у світі присвоїли йому почесне звання доктора honoris causa.

Після підкорення Евересту природа відмовила йому в подальших подоланнях гірських вершин — організм раптом втратив здатність до акліматизації. Як тільки піднімався до 6 тисяч метрів, втрачав свідомість. Одного разу ледь не помер вже на висоті 5500 метрів. Тоді продовжив експедиції в Антарктиду на Південний полюс разом з американським астронавтом Нейлом Армстронгом, який першим залишив сліди на Місяці. Дійшов до Північного полюса, шукав сліди єті — снігової людини, доплив човном до витоків Гангу. Високогірний Непал став для нього другою батьківщиною, де захоплювався шерпами, шанував їх відвагу, почуття гумору і внутрішню силу. Гілларі збудував першу школу для дітей шерпів. Став послом своєї країни в Індії, Бангладеш та Непалі. За його сприяння там збудували 27 шкіл, дві лікарні, мости та водопроводи, посадили десятки тисяч дерев.

Гілларі залишився скромною людиною, хоча в Непалі його вважали Богом, королем і приятелем. Коли в столиці країни Катманду відзначали 50—річчя підкорення найвищої вершини планети, діти тримали транспаранти: «Щоб Бог дав нам силу бути таким, як Ти!». Світ довідався про здобуття Евересту тільки 2 червня, коли альпіністи повернулися до табору. Це був день коронації королеви Єлизавети II, тож на вулиці Лондона зійшлося чимало людей, які й почули з репродукторів цю сенсаційну новину та ім’я Едмунд Гілларі. Та все колись минається... Серце людини, яка першою залишила сліди на найвищій вершині планети, перестало битися 2008 року. Серце Едмунда Гілларі билося майже 89 років...