Місто столітніх сакур

Кожне друге відео, яке мені траплялось у соціальних мережах останніми днями, було про цвітіння сакур в Ужгороді. Тож я зрозуміла, що самий час втілити у життя задум ще зі студентських років — поїхати на сонячне Закарпаття і помилуватись рожевим квітом японських дерев.

100-ліття сакур

Першу квітучу сакуру за декілька метрів від вокзалу вже обліпили туристи. Йдеш вулицею — повсюди цвітіння екзотичного для наших країв дерева. Поява сакур на Закарпатті оповита різними легендами. Одна з них про те, що дерева — це дар імператору Францу-Йосифу. Однак, японські посли, які їх перевозили, стали жертвами пограбування у Мукачеві.

Втім, де правда, а де вигадка, невідомо. Цифри і облікові документи Чехословацької республіки говорять про те, що цьогоріч виповнюється сто років з появи дерева на Закарпатті. На знак ювілею планують висадити у кожній з 64 територіальній громаді області японські дерева. Знакові сакури промаркують відповідною табличкою. Свіжопосаджене дерево ми знайшли поблизу відомої кондитерської Штефаньо.

До квітучих дерев — черги

Зміна клімату суттєво вплинула на період розквіту дерев. Якщо попередні роки пік цвітіння припадав на кінець квітня, то цьогоріч сезон змістився майже на місяць раніше.

Нам випала нагода побувати минулих вихідних, тож туристів в місту було вдосталь. На пішохідному мості через річку Уж утворювалась тягнучка, а до дерев стояли черги.

Місця цвітіння сакур нанесли на мапу і роздають безкоштовно в одній з кав’ярень міста. І якщо в центральній частині Ужгорода до знимки шикують туристи, то в спальних стають сфотографуватись і місцеві. Хоча нас запевняли, що містяни на цвітіння сакур реагують спокійно, бо мають щонайменше 2 тижні для фотосесій.

«Як на узбережжі Беверлі-Хіллз»

А от у цю нову туристичну точку прийшли подивитись навіть місцеві. На окраїні міста, на вулиці Баб’яка, де триває нове будівництво, забудовник поруч з алеєю сакур висадив пальми.

Як розповіли «ВЗ» місцеві, район новобудов не з дешевих, ціни на купівлю житла тут львівські, а подобова оренда й поготів. Попри те, що до основних «сакурних» туристичних локацій близько 3 кілометри, оренда сягає майже 2 тисячі гривень.

Алея пальм поки що налічує шість дерев. Втім, тропічні пальми вже пристойного розміру, понад три метри. Пальми Ужгорода — це Трахікарпус Форчуна (Trachycarpus fortunei) або китайська віялова пальма. Ці рослини досягають висоти у 12 метрів.
Місцеві радо фотографувались та жартували, що не вистачає морського бризу, щоб почуватись як на узбережжі Беверлі-Хіллз. Втім, у соціальних мережах таке «озеленення» завзято критикували, мовляв, варто витрачені кошти у воєнний час.

Квест — знайти всі мініскульптури Ужгорода

Ще одна туристична родзинка Ужгорода — мініскульптури. Як нам розповів керівник Туристично інформаційного центру «Турінформ Закарпаття» та викладач кафедри туризму УжНУ Олександр Коваль, історія з скульптурами почалась 14 років тому зі помічника Святого Миколая, якого скульптор Михайло Колодко виготовив та встановив на поруччі біля річки Уж.

Справа так закрутилася, що нові й нові скульптурки зʼявляються у місті досі. Щоправда, тепер естафету з виготовлення бронзових фігурок перейняв Роман Мурник.

Всього в місті налічують 66 скульптур. Ми за 2 дні та 40 тисяч кроків з допомогою місцевого фахівця побачили 39. Для завзятих і допитливих туристів, які хочуть віднайти всі скульптури, створили інтерактивну карту. Гіди навіть організовують відкриті екскурсії, аби разом з туристами і місто подивитись, і скульптуру знайти, а відтак познайомитись з особистостями, які походять зі Закарпаття чи дотичні до нього.

Найбільше мені сподобалась фігурка Іштвана Лаудона.

Це натураліст та засновник унікального парку. Скульптура розташована на огорожі дендропарку, в якому збереглися найстаріше на Закарпатті гінкго, тис ягідний, кипарис болотний, сосна чорна (австрійська), криптомерія японська, магнолія Суланжа та інші. Кілька дерев дендропарку входять до міжнародної Червоної книги.

Львів славиться кав’ярнями, Ужгород — кавою

Містяни пишаються своєю кавою і вважають її смачнішою за львівську. Жартують, мовляв, Львів славиться кав’ярнями, а Ужгород кавою. Коли мова «йдемо на каву» — це виключно про еспресо.

Не кавою єдиною можуть похвалитись. Звісно, фірмовий напій — це Закарпатський коньяк та вино.

На ярмарку, який розгорнули в період напливу туристів, познайомилась з маленькою виноробнею Muska wine. Власниця пані Людмила розповіла, що в їх володінні 4 гектари виноградників, працюють на внутрішній ринок, за пляшку білого рислінгу віддали 170 грн.

Нещодавно винороби придбали саджанці сортового винограду з надією, що вдасться отримати компенсацію з місцевого бюджету, однак через перерозподіл коштів на в оборонний бюджет — не вдалось.

Наш провідник по місту пан Олександр також показав крамничку з крафтовими товарами. Він довгий час займається тим, аби об'єднати виробників Закарпаття в так званий кластер і тим самим промотувати регіон. У магазині ми знайшли традиційні для гір гриби та різнотрав'я, а також оригінальну консервацію як моцну пішту чи часник.

Єдиною туристичною ниткою тягнеться й історія з мініскульптурами: можна придбати медовий пряник з Моцартом (мініскульптуру якого можна віднайти в місті) чи цілу гральну колоду із зображенням мініскульптур.

Фактор війни

За вихідні нам постійно траплялись історії, пов’язані з війною. Це нова реальність.

Повільний темп життя в Ужгороді став для Романа з Харкова викликом. Він виїхав подалі від вибухів, однак досі адаптуватись від надто спокійного ритму не може. Батьки залишились на іншому кінці країни, а син нині працює офіціантом і звикає до міста, де нема комендантської години, але центральні крамниці зачинаються о 7-мій вечора.

А от наша сусідка по купе на ужгородські сакури приїхала аж з Дніпра. Щоб подивитись на місто, подолала 20 годин потягом в одну сторону. Вона розповідала як ще в 2021 році перейшла в російськомовному місті на українську і почувала себе білою вороною, а тепер тішиться, що оточення вивчає державну мову.

…В Ужгород планую неодмінно поїхати знову, аби завершити місію і віднайти всі мініскульптури та скуштувати фірмовий торт. Втім, мої плани можуть здійснитись лише, коли Україна вистоїть. Тож наближаймо нашу перемогу й донатьмо на військо.