Продала два кошики часнику – відправила онуку на море

Для чого садити 30 соток картоплі, яка коштує копійки, якщо можна посадити добру грядку часнику і мати ті самі гроші? Таким принципом керується Ганна Войтович з Городка. Пенсіонерка обробляє всього 10 соток городу, але має з того непогану копійку. Уже кілька років жінка вирощує часник на продаж. Каже, якби скинути років з двадцять, то відкрила б “часникову фірму”. А так має тільки підробіток — на ліки.

«Скільки себе пам'ятаю, у нас завжди був добрий часник — всі сусіди брали на насіння. Ще від мами знаю, аби був добрий часник, треба збирати насіння з цвіту. Один рік сієш — маєш на зубчики. Потім садиш ті зубчики — маєш добрі головки, — каже пані Ганна. — Коли ще працювала, приносила часник своїм співробітницям. То одна каже, чого ти будеш роздавати задурно? Як маєш забагато, то продай моїй сестрі в ресторан. Тоді мені дали за сумку часнику 300 гривень. І домовились, що на наступну осінь посаджу більше. Так я почала вирощувати часник на продаж».

На базар жінка часник не возить — продає у кафе та ресторани. Каже, цього року уже продала два кошики — по 15 гривень за кілограм. Дала гроші онуці на путівку в Євпаторію. Ще кілограмів сто залишила на продаж на зиму — тоді кращі ціни. Пані Ганна каже, садила б і більше, однак самій обробляти важко, а діти працювати на землі не хочуть. Приїжджають лише викопати часник.

Дрібних підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні часнику, стає все більше. Однак таких, які за сезон збирають кількасот тонн, одиниці. Зі збутом проблем нема, оскільки в Україні — дефіцит часнику. Левова частка того, що продається у супермаркетах та на ринку, — китайський. Він красивий, білосніжний, але не має такого насиченого запаху і не є таким пекучим, як наш. Тому ресторани та переробні підприємства воліють купувати “термоядерний” український часник. Навіть якщо за нього доведеться платити трохи більше, ніж за китайський.

“Вирощування часнику — дуже хороший бізнес для сім’ї, яка сидить без роботи. Часник можна вирощувати, не маючи спеціальної техніки. Найскладніша робота — зібрати, почистити, посортувати, — каже керівник фермерського господарства “Джерело Хорольщини” Олег Сирота. — Якщо правильно підійти до вирощування, то навіть при нинішніх цінах (10 грн. за кілограм) на одному гектарі можна заробити до 100 тисяч гривень”. Самому поки що таких заробітків досягти не вдалося, бо займається часником лише другий рік. “Коли нема практичного досвіду — лише теорія, усе починається з набивання ґуль. Перший раз ми висівали насіння сівалкою — десь забилось, посіялось нерівномірно. Вийшов навесні на поле, а там в середині голі площі! Якщо він погано зійшов, то не вигідно облаштовувати крапельне зрошування. А без зрошування він не буде таким крупним, як мав би. Цього року уже знаю, що сіючи, треба періодично перевіряти, як висипається насіння. Якщо десь не зійшло — треба потім підсаджувати зубці”. Попри те, що цього року ціна на часник впала (два роки тому на оптовому ринку український часник коштував 23 гривні за кілограм), підприємець не збирається переходити на іншу культуру. Цьогоріч він засіяв 15 га. Однак зібраний часник піде не на продаж — у перший рік з нього виростає лише однозубцева “цибулина”, яку треба ще раз висадити. Аби з неї виріс хороший сортовий часник. При правильному вирощуванні одна головка часнику може важити до 200 грамів. П’ять таких головок — і 10 гривень у кишені.