Пітер КЛАРК: «Ціни на газ у США — третина від тих, які були до сланцевої революції»

На темі сланцевого газу нині не спекулює хіба що лінивий. Одні переконують, що видобуток газу зі сланцю — єдина можливість позбутись залежності від російського “Газпрому”. Інші лякають екологічною катастрофою ледь не чорнобильського масштабу... Чи справді в Україні такі багаті поклади сланцевого газу та чи загрожує селам, які розташовані над родовищами, виселення? Про це “ВЗ” розпитував генерального менеджера компанії “Chevron Україна” Пітера Кларка (на фото). Саме ця компанія перемогла в тендері, який надає право на укладення договору з розподілу продукції на Олеській площі (Львівська та Івано-Франківська області).

— Чи можете спрогнозувати, скільки сланцевого газу можна буде видобувати на Олеському родовищі?

— На цій території — великий пласт сланцевих порід. Але поки що невідомо, на який об’єм газу можемо розраховувати, бо точно не знаємо властивостей цієї породи сланцю, — наскільки легко вона вивільнятиме газ. Хочемо провести сейсмологічні дослідження, після яких знатимемо точно, на якій глибині залягає порода, якої товщини пласт. Але найважливіший етап — буріння пошукових свердловин, завдяки якому можна буде взяти зразки породи.

— Коли плануєте починати бурити пошукові свердловини?

— Для початку потрібно підписати угоду з урядом про розподіл продукції, отримати необхідні затвердження з боку Івано-Франківської та Львівської обласних рад та усі дозвільні документи. Складно спрогнозувати, коли зможемо почати бурити пошукові свердловини. Це може бути і наступного року, і в 2014 році, і пізніше. У Львівській області давно видобували і нафту, і газ, але це було на південний захід від Львова, ближче до гір. Нас цікавить ділянка на північний схід.

— Представники деяких політичних сил заявляють, що не дозволять видобувати тут газ. Навіть погрожують анулювати результати тендеру...

— Ми працюємо у багатьох країнах світу і розуміємо, що необхідно співпрацювати з урядами та з місцевою владою. Звикли що завжди є політичні сили, які виступають проти нашої діяльності, і є ті, хто ії підтримує. Намагаємося бути осторонь політичних дискусій. Надамо якомога більше інформації, щоб представники зацікавлених сторін приймали обґрунтовані рішення. Нам важливо переконати спільноти, що це хороший проект, проект, який може бути їм корисним.

— Яка користь для села, для людей, які там живуть, від того, що Chevron видобуватиме газ на їхній території?

— Насамперед — створення нових робочих місць. Якщо результати розвідувальних робіт покажуть, що можна буде видобувати сланцевий газ у промислових обсягах, це будуть тисячі робочих місць. Уже зараз маємо думати, щоб, коли почнемо свою діяльність, могли знайти достатньо технічних спеціалістів. Але навіть на етапі розвідувальних робіт буде робота. Природний газ зі сланцю може бути одним з альтернативних джерел енергії для цього регіону. Не очікуємо, що сланцевий газ стане єдиним джерелом енергії, але допоможе диверсифікувати енергетичні ресурси. Багато говорять, що краще тут розвивати туризм, аніж видобувати природний газ зі сланцю. Не думаю, що наша діяльність зменшить кількість туристів, оскільки робитимемо все можливе, аби проект був чистим.

— У США сланцевий газ видобувають на ділянках, де практично не проживають люди. У нас — заселений регіон. Чи не доведеться відселяти людей?

— У Техасі справді є деякі ділянки, де не так вже й багато людей. Але ми також видобуваємо сланцевий газ на густонаселених ділянках. Штат Пенсильванія, наприклад, схожий на Львівську область. Про те, щоб когось відселяти, навіть не йдеться! При видобутку звичайного газу чи нафти, якщо геологи знайшли поклади, треба бурити вертикальну свердловину саме там. Якщо зверху є якась будівля — виникає проблема. Зі сланцем по-іншому — бо сланцева порода простягається горизонтально на кілометри. Якщо геологи бачать, що тут було б ідеальне місце для свердловини, але там є будинок чи церква, то ми просто посуваємо цю свердловину далі. Ще одна особливість — при видобутку сланцевого газу не бурять багато індивідуальних свердловин на великій території, а кілька на концентрованій ділянці.

— Деякі екологи заявляють, що промисловий видобуток сланцевого газу може спричинити дефіцит питної води, і що в колодязі може потрапити технічна вода...

— Технологію гідророзриву використовують на мільйонах свердловин (саме цій технології приписують забруднення води), і немає жодного випадку, коли б гідророзрив призвів до забруднення питної води! Можливо, ви бачили фільм “Газова країна” і цю відому сцену, коли чоловік відкриває кран, підносить до води запальничку і вода загоряється? Нібито через використання гідророзриву газ потрапив у воду... Все це вигадка! Звичайно, для проведення гідророзриву нам потрібна вода. Виникає логічне питання: а звідки її брати? Люди непокояться, що ми братимемо цю воду з місцевих річок і висушимо їх. Вивчаємо усі можливі джерела води і вибиратимемо те, яке матиме мінімальний вплив на довкілля. Часто вдаємося до буріння водяної свердловини. У Пенсильванії використовуємо воду з закинутих вугільних шахт. Тобто намагаємося використовувати не питну воду, а ту, яка все одно нікому не потрібна. Що роблять з водою, яка повертається зі свердловини? У тій же Пенсильванії відпрацьовану воду очищуємо і використовуємо повторно. Нам нема сенсу купувати воду, використовувати і купувати нову. Ми зацікавлені придбати воду один раз і використовувати її якомога ефективніше.

— З ваших слів виглядає, що видобуток сланцевого газу не є небезпечнішим за видобуток традиційного природного газу. Чи не замовляють усі ці фільми та акції компанії, які займаються видобутком і продажем природного газу? Якщо говорити про Україну та Східну Європу, то підозри падають на “Газ-пром”?

— “Газпром” — велика потужна компанія, тому багато чуток саме довкола неї. Але давайте на цьому закриємо тему “Газ-прому”... Чимало організацій та підприємств непокояться, що енергетичний баланс у світі зміниться. Йдеться не лише про занепокоєння виробників природного газу і нафти, а й про компанії, які займаються видобутком вугілля. У США деякі вугільні підприємства змушені були закритись, бо зменшився попит на енергію з вугілля. Певну роль можуть відігравати і політичні інтереси: якщо одна партія “за”, то автоматично інша виступає “проти”, це може відбуватися в контексті виборів...

Є країни, які заборонили технологію гідророзриву. Наприклад, Франція. Але основну частину енергії французи отримують від ядерних станцій. Вони вирішили енергетичне рівняння, альтернативні джерела їх цікавлять менше.

— Для України важлива не лише диверсифікація, а й ціна на газ. Скільки коштує сланцевий газ у США і чи є шанси, що в Україні він буде дешевшим, ніж природний, який ми імпортуємо?

— Не беруся прогнозувати, скільки коштуватиме цей газ тут, але якщо говорити про Штати, то зараз ціна становить десь третину від тієї, яка була раніше. Коли почали видобувати природний газ зі сланцю, збільшилась пропозиція, відповідно ціни впали. Коли ціни впали, бурові компанії почали шукати ефективніші шляхи видобутку, бо їм треба було зменшити затрати. Це ще знизило ціни. Чи спрацює такий сценарій в Україні, важко сказати. Але що більша пропозиція, то меншою має бути ціна. Якщо пропозиція не збільшуватиметься, то ціни зростатимуть, тому що попит на енергію зростатиме разом зі зростанням населення. Коли говоримо про енергію, зазвичай маємо на увазі світло, опалення для наших осель. Але є й інші аспекти. У США раніше настільки зростали ціни на енергоносії, що багато підприємств почали закриватись. Бо собівартість їхньої продукції була занадто високою. Тепер, коли ціни на енергоносії впали, виробництво починає поступово відновлюватись, створюються нові робочі місця. Зараз в Україні підприємства надто багато платять за газ, ціна їхньої продукції висока, тому багато з них закриваються. Якщо будуть диверсифікуватись джерела енергії, має знижуватись ціна на неї. Отже, почне відновлюватись індустрія.