Гарбуз люблять у всьому світі

Батьківщиною гарбуза та його родичів — ка­бачка, патисона, люфи — став Новий Світ. Археологічні знахідки свідчать, що дикі фор­ми гарбуза існували біля сучас­ної Мексики і північної частини Південної Америки вже 7000- 9000 років до н. е. Це були не­великі гіркі плоди з дуже твер­дою шкіркою. Культивацією гарбуза першими зайняли­ся індіанці: вони зацікавилися його поживним насінням. А з твердої шкірки робили миски, ковші, ємності для зберігання зерна та води і навіть музичні інструменти.

Іспанські мореплавці при­везли гарбуз до Європи, там його вважали їжею бідняків, годували ним худобу. Але у Південній Європі овоч полюби­ли за невибагливість та висо­ку врожайність. Португальські торговці переправили гарбуз до Азії, де він став важливим інґредієнтом місцевої кухні.

У XVII-XIX ст. перші амери­канські колоністи з гарбуза ва­рили юшки, смажили, запіка­ли, сушили скибочки на зиму, із солодкуватого соку вари­ли сироп. З висушеної шкірки продовжували робити посуд. В Америці винайшли знамени­тий гарбузовий пиріг, який зго­дом став головним десертом на День подяки. А ще гарбуз став головним символом Гел­ловіну.

У XX ст. вивели нові, солодші і смачніші сорти. Гарбуз полю­били у всьому світі. З’явилася ціла субкультура вирощування гігантських гарбузів. Ферме­ри змагаються у вирощуванні плодів-рекордсменів.

Гарбуз — низькокалорійний дієтичний продукт із високим вмістом води та клітковини, що робить його чудовим продук­том для контролю ваги.

Вітаміни, А і С роблять його чудовим помічником для зміц­нення імунітету. Бета-каротин в організмі перетворюється на вітамін А, необхідний для нор­мальної роботи сітківки та про­філактики курячої сліпоти. На­явність лютеїну та зеаксантину знижує ймовірність утворення катаракти.

Калій регулює рівень арте­ріального тиску, врівноважую­чи надлишок натрію. Харчові волокна сприяють зменшен­ню концентрації «поганого» холестерину, а антиоксидант­ні сполуки захищають ліпіди від окислення та перешкоджа­ють формуванню атероскле­ротичних бляшок у судинах.

Харчові волокна нормалізу­ють роботу кишківника, запо­бігають закрепам і сприяють збільшенню корисної мікро­флори. Високий рівень анти­оксидантів допомагає нейтра­лізувати вільні радикали, які пошкоджують клітини та мо­жуть призвести до розвитку хронічних захворювань, вклю­чаючи деякі види раку та сер­цево-судинні патології.

Корисне також насіння гар­буза. Воно багате на цинк, необхідний для підтриму­вання імунітету, і магній, важ­ливий для роботи мозку, серця і м’язів, спокійного сну. Також у ньому є корисні жири та аміно­кислота триптофан, яка допо­магає покращувати настрій та сприяє здоровому сну.

Дорослим не варто їсти більше ніж 300 г гарбуза на день, а дітям краще обмежити­ся 100 г. Рекомендована порція гарбузового насіння — 20−50 г.

Найпопулярніший варіант страви з гарбуза — суп-пюре. Також гарбуз запікають, ро­блять з нього каші та рагу, до­дають у пироги, креми, чизкей­ки, муси, пудинги. Свіжий сік або пюре можна використову­вати для корисних вітамінних коктейлів. А ще гарбуз марину­ють, використовують для при­готування варення і як начинку для пельменів і равіолі.

Смузі з гарбуза

Для 2 порцій: 200 г сокови­того гарбуза з помаранчевим м’якушем, 1 стигла хурма, ½ лимона, 400 мл апельси­нового соку, гарбузове насін­ня — для прикрашання.

Очистити гарбуз від насіння та скоринки. М’якуш нарізати однаковими шматочками. Ви­класти у сотейник, додати 3 ст. ложки апельсинового соку, за­лити водою і тушкувати до го­товності, близько 15 хв.

Хурму очистити від шкір­ки і насіння. Перекласти у чашу блендера. З половинки лимона вичавити сік.

Із вареного гарбуза злити воду. М’якуш розім'яти видел­кою на пюре.

У чашу блендера до хурми викласти гарбузове пюре, дода­ти апельсиновий і лимонний сік. Подрібнити на середній швид­кості на однорідну й густу масу.

Смузі поставити у холодиль­ник на 2 год. Потім розлити у склянки, прикрасити скибочкою апельсина або лимона і подава­ти до сніданку або як перекус.

Комбінації для смузі: ягоди, фрукти, овочі, молочні продук­ти, а також горіхи, насіння і кру­пи.

Суп з гарбуза та цукіні

800 мл курячого бульйо­ну, 500 г гарбуза, 300 г цукіні, 1 цибулина, 1 зубчик часни­ку, 250 мл молока, 2 ст. лож­ки оливкової олії, 2 ст. ложки вершкового масла, 1 ч. ложка сушеного чебрецю, 1 гілочка свіжого чебрецю, 5 листочків базиліку, сіль і чорний меле­ний перець.

Цибулю нарізати маленьки­ми кубиками. Очистити гарбуз від шкірки і насіння, нарізати середніми кубиками. Підігріти бульйон.

Розігріти каструлю із оливко­вою олією та вершковим мас­лом й обсмажити цибулю до м’якості. Додати сушений че­брець і гарбуз, смажити, помі­шуючи, 10 хв.

Зрізати шкірку з цукіні і на­різати тонкою соломкою, від­класти. М’якуш цукіні нарізати кубиками і додати у каструлю з гарбузом. Влити гарячий буль­йон і варити суп 15 хв, поки ово­чі не стануть м’якими. Подріб­нити суп блендером на пюре.

Дрібно нарізати листя ба­зиліку, відокремити від стебел листочки чебрецю. Додати пря­ну зелень у суп, влити молоко, посолити і поперчити. Прогріти суп, не доводячи до кипіння.

Розігріти пательню з оливко­вою олією і додати вичавлений часник і соломку зі шкірки цукіні, смажити, помішуючи, 3−5 хв, по­солити і поперчити. Розлити суп у тарілки, додати обсмажене цу­кіні. Подавати із сухариками.