Новорічні святкування

Новий рік — особливе свято, яке об'єднує жителів планети незалежно від віросповідання та поглядів. Навіть ті, хто не вірить у святого Миколая чи Санта Клауса, все одно відзначають закінчення старого і початок нового року.

Традиції святкування Нового року у США зага­лом дуже схожі на укра­їнські. Там є певний культ при­крашання своїх домівок. Дітям подарунки під «різдвяне дере­во» приносить Санта Клаус — пробирається у дім через ко­мин.

Жителі Великої Британії при­ходу Нового року гучно не від­значають. Проте існує неписа­не правило — у новорічний вечір чи ніч кожен може без запро­шення прийти у будь-який дім, навіть до незнайомих людей, і буде привітно прийнятий. Гостю варто принести зі собою якусь випічку, віскі й хоча б невеликий шматочок вугілля, кинути його у сімейне вогнище й побажати, щоб вогонь у цьому домі горів довго-довго.

Французькі діти, щоб отри­мати подарунки, виставля­ють свої черевички біля камі­на у надії, що добрий чарівник Пер Ноель (як Святий Мико­лай) наповнить їх подарунками. А до бешкетників приходить Пер Фуетар (рогатий дід), який да­рує їм вуглинку замість ласощів та іграшок. Французи випіка­ють новорічний пиріг і кладуть у нього біб. Той, кому він дістався, стає «бобовим королем». Тож друзі та родичі мають викону­вати його жартівливі забаганки упродовж новорічного вечора.

В Іспанії Новий рік святкують у колі друзів. Потрібно з'їсти 12 виноградин (по одній з кожним новим ударом годинника). Іс­панці вірять, що виноград при­несе їм удачу у кожному місяці наступного року. Цю традицію започаткували 1908 року, коли фермери зібрали надвисокий урожай винограду.

У Німеччині останні 10 се­кунд року, що минає, відрахову­ють вголос. Потім обіймаються і бажають «Щасливого Нового року!». Після цього запалюють бенгальські вогні або запуска­ють феєрверки.

В Австрії з давніх часів у Но­вий рік, коли на вулиці з’являвся сажотрус, люди бігли за ним, намагаючись доторкнутися й забруднитися сажею. 1 січня на обід подають свинину (на щас­тя), хрін (на здоров’я) і зелений горошок (щоб гроші водилися).

А от Італія святкує Новий рік так само, як і більшість укра­їнців. Єдине, опівночі італій­ці починають голосно кричати. Головним новорічним персона­жем є фея Бефана — добра ста­ра чарівниця, яка входить у дім через пічну трубу й кладе по­дарунки в черевички дітей. Не­слухняним діткам залишає ву­глинку або ж купу попелу.

У Фінляндії опівночі всі вихо­дять на вулицю й масово запус­кають феєрверки. Потім вдома ворожать на майбутній рік.

У Нідерландах новорічні святкування починаються ще з кінця листопада. П’ятого грудня святкують Клозум на Схірмон­нікоге (назва Klozum означає «Дядько Клаус»). У цей період країна стає помаранчевою від нескінченної кількості вогників. Закінчується святковий період 31 грудня разом із завершен­ням старого року.

У Румунії у новорічних пиро­гах запікають маленькі сюрпри­зи — монетки, порцелянові фі­гурки, каблучки, стручки гіркого перцю. Знайдена в солодощах каблучка має принести щастя. А стручок перцю розвеселить тих, кому він не дістався.

В Естонії є досить незвична традиція — зустрічати Новий рік у сауні. Нібито тоді естонці вхо­дять у наступний рік чистими й здоровими.

На Кубі в Новий рік годин­ник б'є лише 11 разів. Оскільки 12-ий удар припадає саме на Новий рік, годиннику дають від­почити і спокійно зустріти свято разом з усіма. Опівночі кубин­ці вихлюпують воду через від­чинені вікна на вулицю, бажаю­чи, щоб Новий рік був таким же світлим і чистим, як вода.

1 січня в Греції - День пам’яті Святого Василя, покровителя малозабезпечених. На знак по­ваги Василю на столі залиша­ють їжу.

У Туреччині новорічний вечір минає за сімейною вечерею, за переглядом святкових передач. Святий Миколай (який став про­тотипом для вигаданих Санта Клауса і Діда Мороза) народив­ся саме у Туреччині у ІІІ ст. нашої ери у місті Демре.

В Японії Новий рік відзнача­ють кілька днів — японці прикра­шають вхідні двері вінками із соснових і бамбукових гілок та соломою, щоб відігнати злих ду­хів.

У Китаї дату святкування Но­вого року визначають на осно­ві місячних фаз. Зазвичай вона випадає на кінець січня — поча­ток лютого.

М’ясний салат з горошком і морквою

300 г м’яса (вареного або запеченого), 150 г консер­вованого горошку, 150 г ва­реної моркви, зелена цибу­ля, майонез, хрін або гірчиця, сіль і мелений перець.

Пропорції досить умовні. М’ясо, горошок та морква ма­ють бути у рівних об'ємах.

М’ясо варене або запече­не (зазвичай яловичина — у неї яскравіший смак, але можна і свинину, і курку), а також моркву нарізати кубиками завбільшки з горошину.

Нарізати зелену цибулю. Все з'єднати у салатнику, припра­вити сіллю і перцем, заправити майонезом з додаванням хрону або гірчиці.

Буженина з беконом і ягідним соусом

1 кг свинячої вирізки, 400 г бекону, сіль, мелений чорний перець.

Для соусу: 200 г журавли­ни або брусниці, 4 скибоч­ки бекону, 1 червона цибули­на, 2 зубчики часнику, 4 ст. ложки бальзамічного оцту, 3 ст. ложки цукру, 1 ст. лож­ка оливкової олії, 1 ч. ложка гірчиці, ½ ч. ложки гострого червоного перцю.

Ягідний соус. Розігріти па­тельню з антипригарним по­криттям, влити оливкову олію і викласти скибочки бекону. Під­смажити з двох боків до хрусту. Перекласти на тарілку, остудити і розкришити. У тій же пательні тушкувати до прозорості наріза­ну дрібними кубиками цибулю, зменшити нагрівання і виклас­ти ягоди. Додати подрібнений часник, гірчицю, цукор і черво­ний перець, влити оцет і готува­ти, помішуючи, 6−8 хв. Остудити соус, додати шматочки бекону і перемішати.

Розігріти духовку до 180°С. Велику прямокутну форму за­стелити пергаментом. М’ясо обсушити паперовими рушни­ками, трохи посолити і поперчи­ти. На дошці розкласти впритул скибочки бекону. На середину викласти свинину та обгорнути беконом. Перекласти у форму швом донизу.

Запікати у центрі духовки 1 год. Вийняти форму з духовки, накрити м’ясо фольгою і зали­шити на 10 хв. Зняти фольгу, пе­рекласти буженину на блюдо і нарізати на скибочки. Полити ягідним соусом і одразу пода­вати.