Передплата 2024 «Добрий господар»

Сієм, сієм, посіваєм, з Новим роком вас вітаєм!

1 січня першим у хату має зайти парубок

Зимові свята у розпалі. Різдво вже відсвяткували разом з більшістю країн світу, тож тепер черга накривати новорічний стіл. Попри повномасштабну війну в країні, свята мають ще більше згуртовувати українців, і це можна зробити саме через їжу — особливу часточку нашої культури. Та неодмінно подякувати воїнам, котрі дають змогу зустріти Новий рік з друзями чи у родинному колі.

Новий рік людство святкує з давніх-давен. Вперше — у ІІ тис. р. до н.е. у давньому Вавилоні. А ось 1 січня Новий рік почали відзначати у стародав­ньому Римі за календарем Юлія Цезаря з 46 року н. е. Наші пра­діди у різний час святкували Но­вий рік — і в березні, і у вересні, і у січні.

У давнину не виокремлю­вали святкування Нового року від різдвяних свят. Зустріч року припадала на середину святко­вого періоду, між Різдвом та Во­дохрещем.

Обов’язково в домі встанов­лювали дідух. Ці традиції Ново­го року зародилися в Україні в ті часи, коли свято відзначали 1 вересня. Тоді, після збирання врожаю, на знак плодючості та достатку ставили сніп пшениці, прикрашений плодами, ягода­ми та кольоровими стрічками — дідуха.

Перші новорічні ялинки у Польщі, відтак і в Галичині, по­чали встановлювати в ХІХ ст, перейнявши цей звичай у ні­мецьких переселенців-єван­гелістів. Проте й до цього часу на Різдво будинки прикрашали ялинковими гілочками. У цьо­му сенсі більш правильно на­зивати святкову ялинку різд­вяною, а не новорічною, адже встановлювали її саме напе­редодні Різдва, до чого ми по­вернулися цього року. Ялинки прикрашали зазвичай яблу­ками, горішками у фользі, са­моробними прикрасами із соломи, яєчної шкаралупи, ко­льорового паперу. Кульки ро­били навіть із газет, обгорта­ючи їх фольгою. А вже цукерки чи медівнички — то були най­більш бажаними ялинковими прикрасами для малечі.

Наші предки також мали тра­дицію проводів старого року та зустрічі нового.

Певною мірою це нагадувало Діда Мороза, оскільки двоє осіб переодягалися — один в старо­го діда, а інший — в молодого рум’янощокого парубка. Спер­шу запрошували в хату, танцю­вали і гралися зі старим, а потім його виганяли і заводили новий рік. Такий метод унаочнюва­ти, що один період закінчився, а інший почався — був дуже по­ширений в українській культурі.

Одними з головних звичаїв на Новий рік були, звісно, ще­дрування та посівання. Ці об­ряди відомі досі. Вони призна­чаються для того, щоб віщувати господареві щедрий і багатий урожай. Щедрувати могли всі, але сіяти дозволялося лише хлопцям. Такий обряд припадає на ранок Нового року. Хлопчики приходять і сіють зерновими — житом та пшеницею, можна яч­менем та вівсом, окрім гречки та гороху.

Хто перший увійде в хату, теж несе ідею щасливого чи не­щасливого нового року. Погано, коли першою заходила жінка, добре — коли чоловік, і чим мо­лодший, красивіший та багат­ший, тим краще

Традиції перед Новим роком завжди включали святкову ве­черю зі стравами, аналогічними до тих, які подавали на Святве­чір. Потім починалися різнома­нітні обряди з метою привер­нення удачі у свій дім. Тепер зазвичай накривають щедрий стіл з м’ясними наїдками і здо­бною випічкою.

Крученики зі свинини

600 г свинини, 1 зубчик часнику, 2 великі моркви­ни, 1 цибулина, 2−3 ст. лож­ки смальцю або олії, сіль і чорний мелений перець — до смаку.

Для грибного соусу: 200 г печериць, 1 ст. ложка олії, 1 цибулина, 1 ст. ложка борошна, 1 склянка м’ясного бульйону або води, 1 лавро­вий листок, сіль і перець — до смаку.

Щільний шматок свинини, можна з тонким шаром жиру, нарізати впоперек волокон тон­кими скибочками — завтовшки 0,5 см. Відбити кожен шмато­чок (можна прикрити харчовою плівкою). М’ясо має бути дуже тонким, майже прозорим, але цілим. Присипати з усіх боків сіллю, меленим чорним перцем і вичавленим часником.

Начинка. На невеликій кіль­кості смальцю (або олії) обсма­жити до м’якості спершу посіче­ну цибулю, потім додати натерту моркву і тушкувати до готовнос­ті. Посолити. Начинка має бути соковитою.

На кожен шматочок м’яса ви­класти по 1 ложці начинки. Скру­тити рулетики від начинки до вільного краю м’яса. Зафіксува­ти білою ниткою. Зав’язувати не потрібно, просто обмотати.

Розігріти в пательні 1−2 ст. ложки смальцю (або олії) і об­смажити рулетики — по 2 хв з кожного боку, на максимально­му вогні, без кришки. Вони ма­ють стати рум’яними зовні, але залишитися сируватими всере­дині. Не пересушити!

Грибний соус. Обсмажити на жирі, який залишився після м’яса, посічену цибулю. Дода­ти печериці, нарізані пластин­ками. Обсмажувати гриби до рум’яності, в самому кінці посо­лити і поперчити. Всипати бо­рошно й інтенсивно переміша­ти, щоб не було грудочок. Потім влити бульйон (або підсолену воду), додати лаврове листя і тушкувати ще 1−2 хв.

З кручеників зняти нитки і ви­класти їх у форму, придатну для запікання. Залити соусом. Запі­кати крученики в грибному соусі в духовці, розігрітій до 1800, 20- 25 хв.

Завиванець з маком

Для тіста: 100 г сметани, 60 г свіжих дріжджів, 80 г цу­кру, 200 г масла, 3 яйця, сіль, 500 г борошна, 15 г ванільно­го цукру, цедра лимона.

Для начинки: 400 г маку, 0,5 л молока, 200 г масла, 50 г меду, 200 г цукрової пу­дри, 70 г родзинок, 70 г го­ріхів, 70 г апельсинових цу­катів, 40 г цедри лимона, 2 яйця, 15 г ванільного цукру.

Тісто. Масло посікти з бо­рошном на крихту. Додати роз­терті з цукром дріжджі, яйця, сметану, цедру, сіль. Замісити тісто. Поставити в тепле місце на 45 хв.

Начинка. Масло розтопи­ти з медом. Додати родзинки, горіхи, запарений на молоці й тричі змелений на м’ясорубці мак, цедру. Варити 10 хв. Дода­ти розтерті з цукровою пудрою жовтки, а потім — збиті на піну білки. Тісто розділити на 2 час­тини.

Розкачати кожну завтовшки 1 см і змастити начинкою, від­ступаючи від країв по 2 см.

Згорнути рулетом, защипну­ти краї, змастити зверху яйцем, змішаним із водою. Дати підійти 30 хв. Випікати у духовці за тем­ператури 1800 45 хв.

Схожі новини