Гірчиця рятує від зараження грипом і застудою

Гірчиця — овоч, листя якого додають у зелені салати, і одночасно гостра приправа з перетертого насіння того ж овоча. У багатьох країнах гірчичне листя — неодмінний атрибут веганського стилю життя. Темно-зелені, з цікавою гіркуватістю листочки зазвичай варять у окропі і злегка обсмажують у маслі з цибулею та часником. Далі їх можна додавати хоч до овочевих котлеток, хоч до пісних супів.

А що стосується гірчиці у вигляді приправи, то сьо­годні це — третя за попу­лярністю спеція у світі після солі та перцю. Ось тільки гірчиця — натура мінлива. У різних країнах під гірчицею мають на увазі різні, хоч і споріднені, рослини. Відпо­відно, їх насіння значно відрізня­ється смаком і пекучістю.

Щоб не заплутатися остаточ­но, достатньо зрозуміти, що вся та гірчиця, яку продають в бан­ках у різних країнах світу, — по суті, та чи інша комбінація сві­жих чи маринованих зерен різ­них видів та кольорів. А «націо­нального характеру» їй надають різні способи приготування, ве­личина помелу зернят, але ще більшою мірою — привнесені ін­ґредієнти — оцет, вино і навіть фрукти.

У сезон застуд і загострен­ня епідемій корисно їсти гір­чицю. Вона пригнічує розмно­ження бактерій та вірусів на слизових оболонках. Тому може не лише запобігти захворюван­ню, що починається, і не дати захворіти, а й врятувати від за­раження.

Крім того, гірчиця має зігрі­вальний, тонізуючий, протиза­пальний та потогінний ефекти. Дієтологи небезпідставно на­зивають гірчицю своєрідною детокс-програмою. Вона виво­дить шлаки та полегшує засво­єння важкої їжі, на 10% знижує рівень поганого холестерину. Завдяки великому вмісту каро­тиноїдів гірчиця покращує зір, когнітивні здібності мозку та слух.

А нещодавно у приправі вия­вили унікальний гормон — гомо­расинолід. Він має анаболічний ефект і допомагає неспортивній людині стати атлетичною.

Рослинним допінгом гірчиця є й для мозку. Її ефірні олії діють на слизову поверхню носових передніх пазух. Поліпшується регіональний кровотік судин, які йдуть до головного мозку.

Дивно, але факт — якщо ску­штувати дрібку гірчичного по­рошку, то він здасться прісним. Але варто його розчинити во­дою і почекати кілька годин, як з перемеленого насіння гірчи­ці виникне та сама безпомилко­во впізнавана приправа — з пе­кучим, яскравим і привабливим смаком.

Салат із зеленої гірчиці, при­правлений гірчичною олією та прикрашений зернами гірчиці, називають справжньою «віта­мінною бомбою». Лікарі радять ставитись до гірчиці з обереж­ністю — адже це не просто смач­на приправа, а й потужні ліки. Чи піде вона на користь, чи на шкоду, залежить від передбач­ливості та відчуття міри. І, зви­чайно, не забуваємо про те, що найсмачніша і найкорисніша гірчиця — домашня.

Класична гірчиця

1 гвоздичка, 3 лаврові листки, 4 горошини чорного перцю, 1 горошина духмяно­го перцю, 270 мл питної води, 100 г гірчичного порошку, 1,5 ч. ложки цукру, 1 ч. лож­ка солі, 2 ст. ложки яблучного оцту, 1 ст. ложка олії.

Гвоздику, лаврове листя, чорний і духмяний перець горо­шком помістити у ковшик. Зали­ти питною водою і довести до кипіння. Зменшити вогонь. Ва­рити прянощі 10 хв. Зняти з вог­ню та накрити. Залишити на 10 хв. Якщо є кулінарний термо­метр, опустити його у воду із прянощами: для приготування ідеально гострої гірчиці темпе­ратура має становити 60°C.

Процідити відвар через два шари марлі в чисту ємність. Гір­чичний порошок просіяти в мис­ку через густе сито. Додати цу­кор і сіль, перемішати. Можна додати у воду розламану па­личку кориці - двох шматочків завбільшки з ніготь цілком до­статньо. Постійно збиваючи він­чиком, поступово вливати в гір­чичний порошок гарячу воду, щоб маса мала однорідну кон­систенцію, без грудочок.

Влити яблучний оцет і олію. Знову перемішати вінчиком. Скуштувати гірчицю і, за потре­би, приправити сіллю або чор­ним перцем.

Перекласти гірчицю в ба­ночку. Закрити її та загорнути у рушник. Залишити за кімнатної температури на добу. Зберігати у холодильнику.

Гірчичне масло з чебрецем

180 г вершкового мас­ла жирністю 82,5%, по 1 ст. ложці діжонської гладкої гір­чиці та гірчиці із зернятками, 4 гілочки чебрецю, 2 зубчики часнику, 1 ч. ложка квітково­го меду, мелений чорний пе­рець, груба морська сіль.

Дуже дрібно посікти листоч­ки чебрецю із часником (мож­на потовкти у ступці). Нагрі­ти мед, змішати з гірчицею та розм’якшеним маслом, посоли­ти, поперчити.

Додати чебрець з часником. Перемішати до однорідності та охолодити. Масло готове через добу.

Смакує до запеченої карто­плі, моркви, селери.

Оселедцеве масло з гірчицею

200 г вершкового масла, 60 г філе солоного оселедця, гірчиця — до смаку, трохи молока.

Вимочити солоний оселедець у мо­лоці впродовж 2 годин.

Протерти його серветкою і подрібни­ти у блендері.

Додати гірчицю та розм’якшене вершкове масло. Збити у блендері на однорідну масу. Зберігати у холодиль­нику.