Прийшла біда, звідки не чекали

Паралельно в господарстві жили курчата, гусята, свиня, корова і нервова бабуся, яка вважала, що “хліб сам себе не виростить”.

Тоді я присягнула: ніколи в моєму житті не буде нічого, що треба копати, варити, солити чи закручувати у банки. Тільки трава, квіти, магнолії, туї і ялинка для естетики.

Так і було. До певного моменту.

Поки моя сім’я не вирішила зрадити мої дитячі травми. Бабуся посадила ожину та аличу. Чоловік — грушу та яблуню.

Аличу я викорчувала з особистої помсти. Бо вона поводилась так само, як деякі люди — розрослась, задушила всіх навколо і зробила вигляд, що це її територія.

І от сьогодні зранку я виходжу з кімнати — і натикаюсь на тазик з грушами.
Питаю:

— Звідки груші? Такі красиві, хто передав? 

Остап гордо відповідає:

— Мамо! Ми з татом зібрали! І узвар уже зварили! А давай ще помідори з огірками  посадимо?

…і в цей момент я почула, як десь глузливо регоче Всесвіт.

Тепер чекаю козу. Кури вже є, просто вони видають себе за папуг. Свиню, думаю, можна замінити на капібару — чисто для антуражу.

Джерело