Не можеш побороти – задуши в обіймах!

 «Ідея у тому, щоб суттєву кількість працівників Офісу становили військовослужбовці з підтвердженим бойовим досвідом повномасштабної війни або ветерани бойових дій. Мова про працівників усіх рівнів. У всіх департаментах без винятку», – заявив Єрмак. 

За його словами, президент ідею радо підтримав. Це не новий, але дієвий спосіб нейтралізації опонента: не можеш побороти – задуши в обіймах! Пропоную “реформатору” Єрмаку на цьому не зупинятися і креативити далі. Можна запропонувати президенту працевлаштувати молодь з картонками. 

Причому чим критичніший напис на картонці, чим більше нецензурної лайки на адресу влади і персонально Єрмака, тим вищою має бути запропонована посада. А ті, хто тримав картонку з написом «Єрмака – геть!» чи «Єрмак – чорт!», мають зайняти, як мінімум, місце Татарова…

До речі, самого Татарова з Офісу ніхто виганяти не збирається, тобто його місце військовим не світить... Якщо серйозно, то такі ініціативи влади багато про що говорять. І, на жаль, хороших сигналів тут немає. Насамперед це вкотре свідчить про пріоритети влади. І вони, як бачимо, не зосереджені на кричущих проблемах фронту, мобілізації та інших нагальних питань війни.

Влада думає про своє виживання, про свій рейтинг, який після атаки на антикорупційні органи суттєво посипався. Як його відновити, чим підживити? Хто в Україні має найбільшу довіру і повагу? ЗСУ! Значить, треба ними прикритися. Це елементарне бажання скористатися, виїхати на беззаперечному авторитеті військовослужбовців та ветеранів, спроба повернути собі популярність за чужий рахунок.

Цинічний і егоїстичний підхід, цілкому у дусі “5-6 ефективних менеджерів”. Виникає інше питання: а війна вже закінчилась? На фронті військовослужбовці з підтвердженим бойовим досвідом вже не потрібні? Вони в умовах гарячої фази війни, коли миром і не пахне, а на фронті – пекло, мають просиджувати штани в президентському офісі і допомагати Єрмаку і Татарову перекладати папірці і стругати олівці?

Я ще б зрозуміла, якби такі ініціативи висували після завершення війни, хоча і в такому разі це виглядає цілком популістично, але казати таке в розпал війни?.. Так виглядає, що в чиїхось головах війна таки закінчилась, бо ці голови повернуті не у бік фронту, а у бік майбутніх виборів. Загравання з військовими, мовляв, ми вас так любимо і цінуємо, хочемо запропонувати вам швидкий соціальний ліфт у владу, це ще й своєрідний хабар їм, розрахунок на лояльність до влади. 

Сподіваюся, військові цю наживку не “заковтнуть”.  Хоча хтось таки спокуситься, бо влада вміє робити пропозиції, від яких важко відмовитись. Бачимо, як їй вдалося нейтралізувати колись непримиренних антикорупціонерів, опозиційних громадських діячів та журналістів.

Посади на Укрзалізниці та в інших “жирних” державних структурах із зарплатами в кількасот тисяч гривень на місяць зробили їх беззубими песиками, які не гавкають на владу, а облизують її. А ще влада у такий спосіб хоче розділити відповідальність з військовими та ветеранами, прикритися ними як бронею, як ширмою... І цю відверто популістичну пропозицію Єрмак називає голосним словом “реформа”, чим нівелює саме поняття реформ, які вкрай потрібні заскорузлій державній системі.

Але це вже зовсім інша тема. Як і болюча тема популізму, який, як іржа, роз’їдає державу зсередини. Вже не пригадую, хто це сказав, але сказав дуже влучно: “Популізм – це ерозія демократії”. 

Адже історія не раз продемонструвала сумний приклад, коли політики-популісти, які отримали владу демократичним шляхом, згодом перетворювали країну на огидну автократію чи диктатуру. Українцям треба нарешті навчитися чинити опір цьому явищу, плекати у собі критичне мислення і вчасно бити махрових популістів по губах. Щоб у майбутньому такі діячі до влади не доривалися...