Кожне покоління українців має свій Майдан!

Натрапила на відео, де представниця Херсонського осередку партії «Європейська солідарність» каже, що до неї прийшли правоохоронці з питанням: хто ці протести організував? Жінка розчарувала представників поліції, сказала, що партія не мала жодної дотичності до акцій протесту. Навіть картонки, на яких креативна молодь писала дошкульні гасла та вправлялась у дотепності, не від Рошен… До речі, саме «картонка» стала символом протестів проти Зеленського.

Цей Майдан увійде в історію як «картонний»…

І це, звичайно, вкрай показово: після двох історичних велелюдних Майданів, які змінили долю держави, представники нинішньої влади досі шукають «організаторів» протесту («печеньки Госдепу»), не вірять у самоорганізацію людей. Це чергове свідчення того, які вони далекі від свого народу. А ще свідчення, що керують країною люди, для яких таке поняття як громадянська позиція і національна гідність — є невідомим.

Майдан - це щось чуже і не прийнятне. Бо, по суті, при владі нині маємо антимайдан. Не секрет, що той же Єрмак був проти Майдану. Одна моя знайома, яка дуже добре знала Єрмака у ті часи, і яка була на Революції Гідності, мені «не для преси» розповідала, що мала з Єрмаком запеклі дискусії щодо Майдану.

«Він не прийняв Майдан, - сказала мені, - він морально був по інший бік барикади»…. Зрештою, сам Зеленський ніколи не був на Майдані, натомість зі сцени насміхався над протестувальниками. Усі памʼятають жарт про «ебонітові палички».

Утім, не треба шукати жодної конспірології, все на виду. Права рука Єрмака - одіозний Татаров - саме втілення антимайдану. Він якраз з тих, хто був по інший бік барикад і керував тими, хто бив мирних людей… Але найцікавіше, що ті молоді люди, які нині вийшли на протести, не були на попередніх Майданах 2004 та 2013 рр.

У 2004-му деякі ще не народились, а в 2013-14 рр. були дітьми. Нова генерація українців проходить шлях своїх батьків. Майдан - це вже український ген, який, як бачимо, передається з покоління у покоління, це вже як національна ідея. І той, хто не носить у собі цього генокоду, не здатен усвідомити та прийняти таку реальність. Тому і шукають «організаторів» чи звинувачують у проплаченості. Вочевидь, по собі судять. За ставленням до протестів можна легко розпізнати - свій-чужий. Розпізнати людину з вільною козацькою вдачею і з рабською совковою…

Війна з росією почалась не в 2022 і навіть не в 2014, тривала усі 34 роки Незалежності. Тільки мала гібридний характер і точилася в середині країни. росія руками своєї агентури і корисних ідіотів нищила в Україні усе національне і системно затягувала нашу країну у тенета російського миру. Це була тиха, мʼяка окупація, де одних купували, інших - нейтралізовували. А найбільш буйних - ліквідовували. І лише, коли проросійські посіпаки робили якісь надто різкі кроки, перетинали червоні лінії, суспільство прокидалося і обурювалося.

У новітній історії України так складається, що кожне покоління має свій Майдан, але антимайдан за допомогою брехливої пропаганди та при активній підтримці путінської росії щоразу брав реванш. Щоразу прагнення України до Європи намагалися блокувати сили, якими керували з кремля.

Але активній частині громадянського суспільства вдавалось переламати ситуацію. Після кривавого Майдану 2014 року я вважала, що нарешті сталися незворотні процеси. Тому так боляче сприйняла вибір народу в 2019. Для мене було очевидним, що це черговий, нехай погано закомуфльований, проросійський реванш. А значить — черговий Майдан був неминучий. Це було лише питання часу.

За великим рахунком, Зеленський з перших днів президентства провокував пасіонарну частину суспільства на протест. Було зрозуміло, що рано чи пізно Зеленський і його дивовижна команда а-ля 95 Квартал буде втілювати у життя ідеї антимайдану і перетне червоні лінії. І цей час настав… Історія таки циклічна.