«Українці, тільки не бийте по москві! Це наше найслабше місце…»
Відразу після звірячого ракетного удару росії по дитячій лікарні Охматдит у Києві українськими соцмережами прокотилося запитання «Як на цей кривавий злочин відповість Захід?»
Оптимісти не сумнівалися: от тепер нам точно дозволять ударити далекобійними ракетами по аеродромах росіян, із яких щодня злітають десятки їхніх бомбардувальників, що «прасують» наші фронтові позиції. Мовляв, такий дозвіл — мінімум того, що після Охматдиту мають зробити західні партнери… На жаль, такий український оптимізм виявився надмірним.
Президент США Джо Байден, як і раніше, не вважає, що українцям треба дати дозвіл на удари американськими ракетами вглиб території рф.
«Ми дозволили використовувати американську зброю у прикордонних регіонах росії, — цитує вашингтонську заяву Байдена „Голос Америки“. — Чи маємо обмежувати? Наприклад, якби Володимир Зеленський, а такого нема, мав можливість проводити удари по москві, по кремлю? Чи мало би це сенс? Ні. Питання в тому, як найкраще використати зброю, яку він має. Зброю, яку ми йому надаємо».
Гадаю, Байден прекрасно розуміє: якби Вашингтон заборонив Києву бити американськими ракетами по москві й кремлю, українці таку заборону не порушили б. Нам зараз залежить на ударах не по кремлю, а по російських військових аеродромах…
Звідки ж риторика про москву? Ну, не все ж про «ескалацію» базікати, можна й щось новеньке придумати… Але мета, без сумніву, та сама: не дозволити українцям зробити щось таке, що, на думку нинішньої адміністрації США, може роззлостити путіна настільки, що він вирішить застосувати ядерну зброю.
Неадекватна реакція на традиційний ядерний шантаж путіна? Патологічний, нічим не виправданий страх? Нерішучість, що межує з боягузством? Із нашої точки зору — так, без сумніву. Але у Білому домі вважають інакше… І, як на мене, сподіватися на те, що така позиція Вашингтона може найближчим часом змінитися, українцям не варто.
«Я слідую порадам мого начальника штабу, а також міністра оборони й наших співробітників розвідки, — продовжив Байден. — Ми щодня вирішуємо, що вони (українці — А.Є.) повинні, а що не повинні робити, як далеко вони можуть зайти. І це логічно».
За цією логікою, перемога України у цій війні може становити для США… не меншу загрозу, ніж перемога путінської росії.
Наслідком останньої стало би різке посилення російської потуги, а відтак і зростання ймовірності нападу рф на одну чи кілька країн НАТО (поки російські війська «зв'язані» в Україні, такої загрози практично немає). А от перемога України, за логікою теперішньої адміністрації США, може активізувати відразу кілька загроз.
Крім «роздратованого» путіна, який у відчаї може схопитися за ядерну валізу, це ще й імовірний крах нинішнього російського режиму, і як наслідок — розпад рф. А це, вважають за океаном, не лише ризик неконтрольованого «розповзання» ядерної зброї, а й можливе різке посилення Китаю (йому дісталася би левова частка російських корисних копалин), — стратегічного противника Сполучених Штатів…
О, на російський удар по київському Охматдиту відреагував радник президента США з питань національної безпеки Джейк Салліван. Каже, «працюємо з українцями, щоб… відповісти зі силою і рішучістю».
Салліван — один із головних «переляканих» у Білому домі. Припускаю, саме він радив Байдену не погоджуватися на «незворотній шлях» України до НАТО у Підсумковій декларації ювілейного саміту Альянсу (на щастя, врешті-решт Байден свою думку змінив). От навіть не знаю, що саме має на увазі Салліван, коли говорить про «силу й рішучість»… «Глибокого занепокоєння» після атаки на Охматдит буде мало. Може, висловлять «обурення»? Або нарешті дозволять розвалити Кримський міст?
Судячи зі слів Зеленського у Вашингтоні, попри те, що по території України американці начебто дозволяють нам бити їхніми ракетами без обмежень, дозволу вдарити по Кримському мосту Київ може й не мати… Знов ж таки: «А ну як путін образиться, що українці зруйнували його улюблену іграшку, і все-таки наважиться на ядерну ескалацію?».
«Отака х… ня, малята», сказав би легендарний дід Панас. І що ж «малятам» у цій ситуації робити? Найкраще — не ображатися на партнерів, які, природно, мають власні інтереси, а за будь-яку ціну розвивати власну ракетну програму. Аби більше не залежати від чужих страхів і хитромудрих розрахунків.
