Аліса у переддзеркаллі

Отже, майбутні Дон Жуани, слухайте, яким Казановою виявився 45-й президент США і дивуйтеся разом зі мною, чому Голлівуд не здогадався до сих пір зняти фільм за мотивами цієї витонченої пригоди, гідної найбільш популярних жіночих романів.

Пан Трамп вже тоді, у середині дев’яностих років минулого століття, був мільярдером і, як зазвичай, вештався по універмагах у пошуках легковірних жіночок заавансованого бальзаківського віку. Бо чим іще займатися мільярдерам, як не вештатися по універмагах?

Одного разу він надибав самотню пані, 52 років, яка теж прийшла до універмагу у пошуках романтичних пригод.

Вже прямуючи до виходу, пані Керролл випадково вперлася носом у широкі груди вельми привабливого пана, якому вочевидь, ще не виповнилося і 50 років. Він перепросився і запитав її, чи не погодиться вона допомогти йому обрати подарунок для дружини.

Ну, чом би такому гарному панові не допомогти вибрати якусь сумочку або парфуми? Але замість парфумерного відділу цей хижак, який вдало жартував та щедро роздавав компліменти, привів її до відділу жіночої білизни.

Обравши після довгих вагань яскравий взірець інтимного вбрання, Дон Жуан 45-й звертається з проханням до пані Керролл (це випадковий збіг обставин, що вона має таке ж прізвище, як і літературне прізвище англійського казкаря, що написав про Алісу у Задзеркаллі), приміряти цю білизну перед дзеркалом у примірювальній цього відділення.

Якби я був продюсером Голлівуду і був би присутнім на цих слуханнях у суді, вже у цю мить вибіг би із залу засідань, щоби шукати режисера та найзірковіших акторів і розпочати зйомки нового оскароносного фільму.

Пані Керролл, зачарована майбутньою інтригою, погоджується приміряти білизну, зовсім випустивши з виду, що такий пан може вдатися до неприпустимих дій прямо у примірювальній універмагу. Але саме це й сталося і при тому так стрімко, що пані Керролл не встигла навіть викликати поліцію. Не викликала і потім, коли пристрасті вгамувалися, пояснюючи тим, що вона належить до тої генерації, яка ще й встидалася у таких випадках звертатися до поліції.

Але згодом, через 23 роки, вона виклала цю історію у своїй книзі. Її надихнув на це жіночий рух «Me too». Пан Трамп у цей час вже третій рік обіймав посаду президента США.

Пан президент забув конкретно про цю пані з двох можливих причин: або тому, що такі пригоди в нього траплялися в ті часи щодня, або тому, що вони ніколи не траплялися через його нелюбов до відвідування універмагів. Хай там як, але він назвав пані Керролл брехункою.

Це завдало непоправної шкоди репутації 85-річної пані, і всі журнали та канали телебачення почали відмовлятися з нею співпрацювати. Суд оцінив втрати пані Керролл від цього бойкоту у 3 мільйони доларів. Ще два мільйони доларів моральної компенсації суд присудив їй, за припинення інтимного життя з чоловіками після такого стресового випадку у примірювальній. Присяжні не стали допитуватися, чи це емоційна травма була причиною.

А дехто з потенційних виборців, які полюбляють читати жіночі романи, можуть у цій післяунівермаговій поведінці пані Керролл припустити надзвичайне враження, яке справив Трамп у порівнянні з усім її попереднім досвідом, що і призвело до прохолодного прийому усіх інших чоловіків після подій в універмазі. І така інтерпретація скоріше збільшить, а не зменшить шанси Дональда Трампа на обрання президентом у 2024 році, бо читачі жіночих романів будуть голосувати серцем, а не головою.

В усякому разі, більшість газет світу, які я встиг переглянути, не впевнені, що цей вирок суду зменшує шанси Трампа на обрання. А це єдине, що цікавить Трампа та його політтехнологів. Цікаво, що суд був цивільним, а не кримінальним. Звинувачень у кримінальних правопорушеннях у всій цій історії Дональду Трампу не висували. Штраф у 5 мільйонів доларів можна оскаржити в апеляційному суді, і тоді ця справа може завершитися полюбовною згодою за 100−150 тисяч доларів. Такі гроші теж не завадять пані Керролл. Вона, безперечно, їх заслужила за блискуче зіграну роль у суді. А згадка у всіх газетах світу прізвища Трампа, безперечно, вартує таких невеликих витрат з точки зору політтехнологів кандидата у президенти.

Сценаристи у Голлівуді мають плакати, почувши подробиці історії, озвученої пані Керролл у суді. Вона, по суті, залишила їх без роботи, оскільки сценарій для кінофільму можна вважати вже повністю написаним. Єдине, що не зовсім зрозуміло: чи за таких обставин жінка, котра опинилася у примірювальній разом з Трампом, мала кликати на поміч, чи залишатися мовчазною, щоби не порушувати звичайний розпорядок універмагу. Пані Керролл вважає це несуттєвою обставиною, а суттєвим є лише факт зґвалтування. Звичайно, флірт вже трошки вийшов з-під контролю, якщо Трамп перебував у примірювальній за згоди пані Керролл, але флірт та інтим — це зовсім різні речі. Інтим у примірювальній пані Керролл точно не планувала.

Втім, якщо Гвінет Пелтроу запросять на роль пані Керролл, вона може сама вирішувати, які звукові ефекти мають супроводжувати цю кульмінаційну сцену фільму. Чому саме Гвінет Пелтроу? Щоби дати змогу її колишньому бойфренду Бреду Пітту зіграти роль Дональда Трампа. У нещодавньому інтерв’ю пані Пелтроу відповідала на запитання, хто з двох її колишніх бойфрендів — Бред Пітт або Бен Аффлек найбільше їй запам’ятався в інтимних сценах життя. Пані Гвінет зауважила «технічну досконалість» Бена Аффлека, але змушена була зізнатися, що її серце більше схильне до Бреда Пітта. Тож у кульмінаційній сцені Бред Пітт зможе довести, що за чверть століття після розлучення, він значно покращив свою «технічну досконалість».

Чому ця вся історія має цікавити американських виборців? Бо вони є водночас платниками податків. Їхні гроші, на які утримуються судді і судові приміщення США, були використані політтехнологами Трампа для піару можливого кандидата у президенти США. А витрачатися на такі цілі мають гроші або самого пана Трампа, або його прихильників-донорів за правилами, прописаними у законах США. Слід відзначити винахідливість трампівських політтехнологів, але витрачати гроші платників податків на піар, хай і у такий опосердкований спосіб, не припустимо.

Тому, якщо би воскрес Суддя Брандейс, який був чемпіоном чесної конкуренції, він би присудив Трампу профінансувати за власний рахунок фільм за сценарієм Керролл, а увесь прибуток від показу перерахувати до Казначейства США як компенсацію платникам податків США за завдані моральні збитки.