Перший рік війни, або Відчуття війни за шість днів до її початку

24 лютого 2022 року назавжди увійде в історію нашої країни і нашого народу, як початок війни, яку затіяв путін проти нас, українців. Щоб він не говорив про причини і мотиви цієї війни, головна її мета — знищення української державності і українського народу.

Вже зараз важко знайти українську сім’ю, яку не зачепило б це горе.

Ми вже пережили найстрашніший період цієї війни, ми вже втратили тисячі чи десятки тисяч своїх найкращих захисників. Але ми вистояли, не зламалися і перемагаємо!

Український народ неможливо перемогти! Ми єдині і спільні у боротьбі! Ми обов’язково переможемо, Україна буде вільною і незалежною, однією з найпотужніших країн світу, а український народ завжди пам’ятатиме своїх героїв і наших друзів, які у важку годину прийшли на допомогу!

Так сталося, що майже два роки до війни, постійно через ЗМІ публічно висловлював свої застереження щодо можливості і невідворотності цієї агресії. Це одна із останніх моїх публікацій перед війною — 17 лютого 2022 року.

Так, за шість днів до початку війни, відчував її незворотність.

ГІТЛЕР ТЕЖ БАГАТО РАЗІВ ПЕРЕНОСИВ ПОЧАТОК ВІЙНИ

Нічого дивного немає в тому, що путін вже декілька разів переносить початок широкомасштабної війни проти України. Причин тут декілька. Перша і головна — він боїться програти. А тому його дуже лякає згуртованість українського народу і готовність мільйонів українців стати на захист своєї країни.

Друга — путін не очікував такої консолідації найбільших країн Заходу у протистоянні його агресії. Але вирішальну і визначальну роль у цьому відіграють, безумовно, США. путін прорахувався, він не передбачав такої твердої позиції щодо захисту України з боку президента США Джо Байдена. путін не може до кінця усвідомити, як далеко піде Джо Байден у підтримці України.

Третя — путін явно недооцінив могутність Збройних сил України. Колосальна допомога, яка йде масовано від наших щирих друзів — США, Великої Британії, Канади, країн Балтії та інших — значно підсилила бойові можливості українського війська. Але головне — це українські воїни — надзвичайно мотивовані захищати свою країну, надзвичайно мужні і сміливі, які за морально-бойовими якостями значно перевершують солдатів путіна, що є загарбниками, і їх чекає ганьба та поразка.

Четверта — путін перебуває на межі втрати влади. Війна з Україною, яка все більш і більш є реальною, — непопулярна серед населення росії. Своєю агресивною політикою путін наближає рф до краху. Це починає усвідомлювати вже не тільки його оточення, але й молоде покоління росіян, що не хочуть жити в країні, яку ненавидить увесь світ і яка через свою агресивність буде ізольована від решти світу.

П’ята — путін не до кінця впевнений в успішності військової компанії, яку він задумав. Кожний день приносить істотні зміни, які серйозно впливають на цю оцінку, і це зупиняє путіна від наступу.

Відкритий виступ відставних генералів (їх заяву озвучив генерал Івашов) збройних сил рф, ФСБ, спецслужб проти війни з Україною та обґрунтована вимога про відставку — це несподівано і неочікувано. Цей виклик військових ветеранів не є випадковим.

Можна і далі наводити певні аргументи, але основне полягає у тому, що путін не відмовився від своїх агресивних планів. І можна з високою ймовірністю припускати, що він і не відмовиться від цих планів, оскільки війна для нього — єдиний порятунок. Зараз для путіна найважливіше — зберегти владу. Будь-який помилковий крок може бути фатальним. І ця ситуація для нього з кожним днем загострюється.

путін вже, мабуть, усвідомив, що ніякого бліцкригу не буде, і зустрінуть його в Україні не з хлібом і сіллю, а масованим і потужним ударом. російський фюрер і психологічно змінився — відчувається певна розгубленість, з’явилась нерішучість, але від цього він став ще більш небезпечним для світу. Разом з тим йому є з кого брати приклад.

Гітлер теж, починаючи з весни 1941 року, багато разів переносив початок війни. Зараз вже відомо, що вона повинна була початись ще 15 травня 1941 року. Але Гітлер, теж був не дуже впевненим в успіху цієї війни — постійно переносив її початок, зачищаючи будь-які можливі несподіванки у себе в тилу. Але врешті-решт — насмілився і розпочав агресію аж 22 червня 1941 року. Чим ця агресія для Гітлера і Німеччини закінчилось, усім добре відомо. Мабуть, і путін, аналізуючи досвід ще одного агресора, який захотів захопити увесь світ, ніяк не наважується віддати наказ про початок широкомасштабної війни з Україною та світом, оскільки усвідомлює, що такий крок неминуче призведе до його краху і краху росії.

Публічне висвітлення планів і дати початку путінської агресії, з якою виступають наші щирі друзі, вже не перший раз змусило путіна відкласти чи перенести початок цієї трагедії.