Останній парад пітерської шпани

Втративши європейський ринок нафти через агресію проти України, російські можновладці вирішили втратити ще й ринок газу, щоби остаточно позбавити російський бюджет доходів від енергоносіїв. Ці сукупні відрахування до бюджету становили майже 50% всіх доходів державного бюджету росії і були головним джерелом наповнення двох державних фондів, які мали втримати російську економіку на плаву «у чорний день».

Коли ж цей «чорний день» настав, замість того, аби рятувати все, що іще можна було врятувати, пітерська шпана у повному складі вийшла на палубу корабля «Аврора» і заспівала пісню «Ворогу не здається наш гордий «Варяг». А перед цією піснею вони виконали іншу: «Цей «чорний день» ми наближали, як могли». А якби не розпочинали загарбницькі війни у 2008 році, то гордий корабель «Аврора» міг би ще років п’ятдесят спочивати у добробуті та хорошому гуморі. І навіть тотальне розповсюдження електромобілів зменшило би прибутки енергетичної галузі росії не драматично, бо замість експорту продуктів переробки нафти росія могла би у великій кількості експортувати електроенергію, яка неминуче зросте у ціні.

Натомість пітерська шпана вирішила вдатися до газового шантажу Європи і повністю припинила поставки газу маршрутом «Північного потоку-1», який було з великою помпою введено в експлуатацію у 2011 році.

Дивно, що вони це зробили на сьомому місяці війни, а не 24 лютого 2022 року. Тоді таке припинення поставок могло б створити Європі значно більші проблеми, оскільки в неї було би менше можливостей та часу наповнити підземні газосховища для опалювального сезону 2022/23 року.

Втім, тоді кремлівські мрійники були впевнені, що візьмуть Київ за 72 години. А коли не взяли, то трошки розгубилися і згаяли час. Європа тим скористалася і встигла заповнити певну кількість газових сховищ на 80%, що дасть можливість пройти опалювальний сезон без катастрофічних наслідків.

А для росії наслідки будуть катастрофічними (як не в цьому опалювальному сезоні, то в наступних). Бо вони показали Європі без жодного камуфляжу, що готові використовувати газ, як зброю. За таких обставин Європі буде значно дешевше налагодити постачання газу з інших джерел, ніж російські. Колишня канцлер Німеччини Ангела Меркель старалася з усіх сил, щоби російський газовий шантаж був якомога більш болючим для Німеччини. Для цього вона наполягла на виводі з експлуатації всіх атомних електростанцій Німеччини, а ті теплові електростанції, що залишилися, заохочували використовувати російський газ. Це шалено збільшувало залежність Німеччини від російського газу. А Меркель все продовжувала збільшувати цю залежність підтримкою будівництва «Північного потоку-2», щоби довести частку російського газу на європейському ринку до 50% від всіх поставок. При цьому постійно наголошувала, що це суто комерційний проєкт, і в ньому немає жодної політики. Цікаво зараз запитати в пані Меркель чи не вбачає вона трошечки політики у намаганні росії заморозити у буквальному сенсі, Німеччину зокрема, та Європу в цілому, найближчою зимою? На щастя, дві з трьох атомних електростанцій, що іще залишилися в Німеччині, можна не виводити з експлуатації цього року. Це дозволить заощадити газ, який спалюється на теплових електростанціях.

У загальному балансі споживання газу у Європі у 400 мільярдів кубів на рік, частка російського газу становила у 2021 році 155 мільярдів кубів. Надолужити таку кількість газу за один рік у разі повного припинення постачання, в тому числі і по українських газогонах, неможливо.

Американський скраплений газ міг би зайти до Європи і у такій великій кількості. Бо обсяги видобування газу залежать від ціни: чим більша ціна, тим більше витрат на видобування може собі дозволити нафтогазова компанія. Беручи до уваги, що ціна газу у Європі за один рік виросла на 400%, американці можуть собі дозволити видобування на родовищах з високою собівартістю, які не розробляли при меншій ціні. Але проблема не в обсягах видобування в Америці, а у відсутності достатньої кількості терміналів для скрапленого газу у Європі. При канцлерстві Ангели Меркель Німеччина категорично відмовлялася будувати термінали для скрапленого газу на балтійському узбережжі. Тепер вже будують. Але за один сезон спорудити термінал неможливо. Тим більше, неможливо збудувати багато терміналів для прийому 150 мільярдів кубів газу на рік. Але процес пішов, і росія своїми діями прискорила його багаторазово. Це призведе до значної втрати частки європейського ринку, яку росія контролювала до початку війни.

У шантажистів купувати газ можуть тільки люди, що страждають на мазохізм або інші нервові хвороби. Серед покупців російського газу у Європі, таких, на щастя, небагато. Найближча зима буде найскладнішою. До всіх наступних зим Європа пристосується і без російського газу. Але зараз усім європейським урядам слід підтримати Німеччину, щоби вона могла до кінця протистояти російському шантажу. Уряд Іспанії будуватиме газогін, що з’єднає Португалію та Іспанію з Францією, аби цей газ міг сягнути решти Європи. Це важливо тому, що Іспанія має шість терміналів прийому скрапленого газу. Цікаво, що газогін мали збудувати ще в 2019 році, але спільними зусиллями всіх явних та прихованих агентів Кремля довели до браку кредитування. Канцлер Шольц назвав це явище дивним. Ще багато чого дивного, що збільшило залежність Німеччини від російського газу, відкриє для себе теперішній канцлер Німеччини у протистоянні російському шантажу.

Україна теж має усвідомити, що вона є частиною європейської енергетичної системи і теж повинна зробити свій внесок у загальну енергетичну безпеку Європи. Від цього залежить наша кінцева перемога у війні з силами Диявола. Протягом тридцяти років за допомогою своїх агентів впливу в Україні росії вдавалося гальмувати у нас газовидобування. Через це Україна не тільки не може допомогти газом Європі, а ще й сама потребує близько 10 мільярдів кубів газу, щоби покрити свої потреби. Ці 10 мільярдів зменшують наявний європейський газ. Щоби було зрозуміло, багато чи мало 10 мільярдів кубів означають для Європи, слід зауважити, що три балтійські країни — Литва, Латвія та Естонія — споживають разом тільки 4 мільярди кубів на рік. Одна лише Олеська площа на заході України могла би повністю покрити потреби балтійських країн, бо її потужність становить 5 мільярдів кубів на рік. Але на найближчу зиму ми вже спізнилися з експлуатацією Олеської площі. Щоби реально допомогти Європі, слід до кінця року відбити в загарбників Запорізьку АЕС і направити електрику всіх шести енергоблоків до Європи.

Це дозволить німецьким, італійським та іншим тепловим станціям скоротити потреби у газі, який спалюють для генерації електроенергії. Такий військовий успіх значно прискорить визволення всіх українських земель, включно з Кримом та Донбасом. І значно прискорить інтеграцію України в усі європейські структури. Ставки цієї зими дуже високі. росія, безперечно, перекриє усе постачання газу до Європи, якщо побачить у цьому шанс зробити європейські уряди більш поступливими.

Реальна загроза не в тому, що кремль допустить витік радіації на Запорізькій АЕС, а в тому, що 6 Гігаватів електроенергії не поступлять до наших європейських союзників у критичний момент зими. Інша мета росії у газовому шантажі Європи полягала у створенні економічного хаосу через банкрутство усіх газотрейдерів та європейських компаній, що продають газ європейським споживачам. У багатьох випадках газопостачальники у Європі є обмеженими законом у ціні, яку вони можуть виставляти домогосподарствам. Тому вони не можуть покрити свої витрати на закупівлю газу, перекинувши їх на споживачів. Уряд Італії вже витратив з січня 52 мільярди євро на допомогу домогосподарствам та компаніям, що постачають газ і електроенергію. Канцлер Німеччини щойно оголосив пакет на 65 мільярдів євро на такі ж витрати. Це ж зробили уряди Швеції та Фінляндії. Що ж стосується газотрейдерів, то багато хто з них отримав «марджин колл». Ці два англійських слова означають для постачальників газу смертельний вирок. Якщо коротко (і тому не дуже точно) — це вимога до трейдера внести додаткове грошове забезпечення на ті зобов’язання, що він підписав, маючи лише теоретичне покриття для оплати контракту. Коли ж розрив між зобов’язаннями і власними коштами збільшується, то кредитор просить внести додаткові гроші для забезпечення підписаних трейдером контрактів. Потенційно це загрожує ліквідацією всього майна трейдера і оголошення його банкрутом. Звісно, деякі трейдери, що наближені до кремля, не тільки не постраждають, а добряче зароблять. Наприклад, компанія «Гунвор» та її співзасновник Геннадій Тимченко. Тому що, як каже радянське прислів’я, «знав би прикуп, жив би у Сочі». Якщо би трейдер знав на 100%, що почнеться вторгнення росії в Україну, то він міг би зайняти такі позиції, які гарантували б йому добрячий прибуток. Деякі кошти від продажу газу за кордон потрапляють і до російського бюджету. Останній рік це було 6,6 мільярда доларів. Хоча ця сума виглядає зовсім невеличкою на фоні витрат, що несуть уряди Європи через російський шантаж.

Пітерська нафтогазова шпана поставила на вуха цілий світ. Вона має заплатити не тільки за руйнування, завдані Україні, але й за всі ті збитки, що спричинила європейським урядам 400-процентним збільшенням ціни на газ. У суді, який розглядатиме позови європейських урядів, дуже би хотілося побачити як свідка не тільки колишнього канцлера Герхарда Шрьодера, але й ексканцлера Ангелу Меркель.