Колишніх шрьодерів не буває...

Позаминулого тижня його запросив до себе партайгеносе путін, щоби долучити до пропагандистської кампанії, мета якої полягає у тому, щоби розказувати німецькому народові байки про миролюбність росії, а також, приховувати правду про мотивацію уряду газових клептоманів.

Ця мотивація полягає у бажанні втримати награбовані в України газові скарби. Заради цього бажання і була розв'язана злочинна війна, яка вже зруйнувала життя мільйонів людей в Україні. Також через мільйони біженців до Європи війна лягла тягарем на уряди європейських країн, які змушені витрачати чималі кошти на їх утримання.

Крім того, війна призвела до підвищення цін на енергоносії, що відбивається на гаманці кожного європейця. Щоправда, водночас війна приносить шалені прибутки нафтотрейдерам.

Тож кому війна, а кому і рідна мати. Для частини нафтотрейдерів світу путінська політика є джерелом легких прибутків. У частині засобів масової інформації вільного світу, які фінансуються від прибутків нафтотрейдерів, завжди будуть голоси, що виправдовують путіна. До цих голосів, на жаль, належить і керівництво Амнесті Інтернейшнл, яке не бачить і не опікується долею семи мільйонів біженців, що вимушено виїхали до Європи, але бачать кількох українських військових, коли ті перебувають в здебільшого осиротілих домівках або гуртожитках людей, що стали біженцями у Європі. Чи може в Амнесті Інтернейшнл вважають, ніби загиблий мільярдер Вадатурський був до такої міри необачним, що проживав поруч з військовим об'єктом? Щоби обстрілювати цивільні об'єкти, військам агресора зовсім не обов'язково мати поруч військові об'єкти.

За таких обставин головний “зв'язковий” між кремлем та тою частиною німецького бізнесу, що і надалі підтримує злочинну політику кремля, дав інтерв'ю німецькому журналу «Штерн». Тут ексканцлер майже у кожному твердженні маніпулює свідомістю читачів.

Шрьодер стверджує, що росія прагне миру, і тут же говорить, ніби Крим є російським. Правда ж полягає у тому, що росія погрозами примушувала Україну визнати найбільше пограбування 21 століття, а саме, крадіжку українських кримських газоносних площ з запасами щонайменше 750 мільярдів кубів газу. За поточними цінами на біржі TTF ці поклади газу коштують щонайменше півтора трильйона доларів (це дорівнює всім витратам українського уряду у наступні 30 років, або у чотирнадцять разів перевищує борги всього Радянського Союзу станом на 1994 рік). Коли ж Україна відмовилася погодитися з грабіжництвом газоносних площ, росія вдалася до злочинного нападу на суверенну та мирну державу задіявши 200 тис. вояків.

Отже, якщо Шрьодер стверджує, що Крим має відійти росії, то ані він, ані росія не прагнуть миру, а прагнуть вкрасти ресурси України. А заяви про прагнення миру не більше, ніж локшина на вуха недолугих. Колишній канцлер Німеччини, який мав би мати повагу до міжнародного права, вдається до сміховинних аргументів для виправдання загарбання Криму. Ці аргументи в устах європейця звучать так неприродно, що зрозуміло: їх написали йому у кремлі. Звісно, жодного слова про загарбання газоносних площ в пана Шрьодера не знайшлося. Ну не розуміє голова комітету акціонерів газогону Північний потік-1, що росія захопила Крим заради газоносних площ! От таке слабе фахове підґрунтя в ексканцлера Німеччини. Далі більше. Герхард Шрьодер стверджує, що угода про вивіз українського зерна для Африки, на якій наполягав Генеральний секретар ООН, може бути у якійсь спосіб корисною для переговорів про мир. Це все одно, що сказати: угоди про обмін військовополоненими є великим кроком до миру. Нічого угода не наближає. Мир наближають лише Збройні сили України, коли виганяють загарбників з української землі.

До початку російської агресії 24 лютого 2022 року існувало розв'язання проблеми загарбаних газоносних площ Криму, яке кремль не хотів розглядати через жадібність та клептоманію.

Кримський газ чіпляв би інтереси росії тільки у тому випадку, якби Україна, видобуваючи цей газ, відправляла його на експорт до Європи. Бо там, на європейському ринку, цей газ би конкурував з російським і збивав ціну. Тоді через нищу ціну росія заробляла би менше коштів на продажу газу до Європи.

Але якби Україна взяла на себе зобов'язання не конкурувати з російським газом на європейському ринку, то інтереси бюджету росії не постраждали би ні на копійку. Тому, що і без кримських родовищ, газу у росії вистачає на багато десятиліть наперед.

Автор цих рядків підтримував у «ВЗ» саме такий спосіб віднайдення родовищ і, відповідно, повернення суверенітету України над Кримом.

росія видобуває 500 мільярдів кубів газу на рік і має безліч можливостей підтримувати і навіть збільшувати газовидобування. Якби Україна була обмежена зобов'язанням не експортувати видобутий в Україні газ до Європи, то невдовзі газ став би надзвичайно дешевим в Україні. Ця обставина була би дуже привабливою для потенційних інвесторів і разом з дешевою генерацією електроенергії атомними електростанціями України ставала основою для швидкого розвитку всіх галузей української економіки.

Така модель економічного розвитку двох країн: росії за рахунок доходів від продажу енергоносіїв до Європи і України за рахунок дешевих цін на газ та електроенергію була вигідна обидвом країнам.

Але клептоманія та схильність до грабіжництва не дозволили кремлівським очільникам вийти на таке рішення. Після агресії 24 лютого такого розв'язання проблеми більше не існує.

Європа почала відмовлятися від закупівлі російських енергоносіїв: вугілля та нафти вже до кінця цього року, а газу у наступні кілька років. Європа в цілому і Німеччина зокрема, вже краще усвідомлюють, що росія використовує свої міцні позиції на європейському енергетичному ринку для політичного шантажу. Але вони ще не чітко усвідомлюють природу цього явища. Думаю, що максимальна частка росії на європейському ринку газу становитиме до 15%. Це в абсолютних цифрах дорівнює 60 мільярдам кубів газу на рік, тобто на 100 мільярдів кубів менше, ніж росія поставила торік. Ці 100 мільярдів кубів будуть постачатися до Європи з інших джерел. У тому числі Європа буде надзвичайно зацікавлена в постачанні українського газу.

Тому повернення Криму є вкрай важливим для інтеграції України з Євросоюзом. Потрібна непохитна воля уряду України протистояти спробам шрьодерів всіх відтінків позбавити Україну Криму та його величезних газових ресурсів.

Щодо перенаправлення потоків нафти та газу до Китаю та Індії, то це можливо тільки з великою знижкою у 30-35% від ринкової ціни у Європі. Отже, у недалекій перспективі доходи росії від експорту енергоносіїв скоротяться на третину. І то в найкращому випадку. Нинішня владна команда у кремлі сидить там тільки тому, що вони є представниками російського нафтогазового бізнесу, який забезпечує до 50% надходжень до російського бюджету. Якщо частка надходжень у бюджет росії від експорту енергоносіїв впаде нижче 25% від загальних надходжень, то ми маємо сумніви, що ця команда нафтогазових клептоманів втримається при владі. Різке скорочення закупівель російських енергоносіїв до Європи, яке започатковане Європейським союзом сприяє зменшенню надходжень до бюджету росії від продажу енергоносіїв. Однак слід розуміти, що скорочення російського експорту не може бути миттєвим. У липні ц.р., наприклад, росія продала дизельного палива до Європи набагато більше, ніж торік. І це не зважаючи на санкції! Бо заборона на купівлю нафти відтермінована до 1 січня. Тобто санкції працюють за принципом два кроки вперед, крок назад. Але вектор санкцій визначений, і вони спрацюють, хай не завтра, але все одно в найближчій перспективі.

Поки це джерело прибутку не обміліло, ніякі військові поразки в Україні не здатні створити загрози путінській владі.

Тому що пропаганда в росії поставлена набагато краще за геббельсівську у нацистській Німеччині. Вони будь-яку поразку здатні оголосити перемогою або “актом доброї волі”. А от коли припиниться потік нафтодоларів, то пропаганда вже не допоможе.
Бо існує межа, до якої телевізор здатний перемагати холодильник.