Не так поза Зеленської непристойна, як реакція влади на критику…

Останнім часом я менше пишу. Не тому, що немає натхнення… Точніше, не тільки тому. Бо зараз головна тема - це війна. І те, що відбувається на фронті, повинні коментувати лише фахівці. А ось те, що відбувається на внутрішніх фронтах (а політики і політиканства під час війни, як бачимо, ніхто не скасовував), оцінювати і коментувати у нинішніх реаліях дуже складно. Тут, як на мене, треба діяти за принципом лікарів: головне - не нашкодити. Тому я переважно мовчу. Хоча щодня є що сказати - влада і політики останнім часом розщедрилися на інформаційні приводи для міцного слівця…

Є деякі ситуації, коли я відмовляюся бути сліпою, глухою і німою, коли мовчання за принципом «не на часі» - це вже журналістська безвідповідальність. Як кажуть, у всьому є межа. У тому числі межа пристойності.

Я не побачила нічого принципово поганого у зірковій фотосесії Зеленського та його дружини.

Україна зараз переживає історичний момент у своїй новітній історії. Так сталося, що президентом країни у цей час є Зеленський. Для світу, який глибоко не вдається у нюанси внутрішньої політики України, він став уособленням і символом боротьби. Я не раз чула від знайомих іноземців захоплені відгуки про нинішнього президента України. Ґрунтувались вони переважно на публічних промовах Зеленського, які той виголошував на міжнародній арені. Промови справді гідні, нема що заперечити… Але окрім правильних і красивих слів, є ще вчинки. І вони, на жаль, часто розчаровують. І це, м'яко кажучи.

Отже, повертаюся до резонансної фотосесії подружжя Зеленських. Ну ок, зробили та й по тому. Відома у світі фотомайстриня захотіла зафіксувати президента та його дружину у певних позах. Чи закладала якийсь символізм, чи щось робила спонтанно, це її професійна справа. Чи мали право українці цю фотосесію обговорювати й навіть критикувати? А чому ні? Це цілком нормально - одним сподобалось, іншим - ні. Люди мають право на емоції. А влада повинна звикнути до того, що люди можуть по-різному реагувати на неї. Часом надто емоційно, часом іронічно, часом негативно… Так буває, точніше, так і має бути, у здорових, цивілізованих, демократичних суспільствах, де існує таке поняття, як свобода слова. Вихваляють і вилизують владу лише за авторитарних та тоталітарних режимів.

Біда нашого президента у тому, що за три роки президентства він так і не позбувся «комплексу артиста». За довгі роки успішних виступів зі сцени звик до аплодисментів, до компліментів, до суцільного «одобрямс» того, що робив. Тому так боляче реагує на будь-яку критику. Розуміючи це, оточення усіляко намагалося і намагається відмежувати його від негативу. Можливо, саме через це Зеленський до останнього дня не вірив у можливість великої війни. Але це вже інша тема…

Здавалось би, ну поговорили українці про фотосесію, «обсмоктали» та й забули. Теж мені, подія! Тут щодня, якщо не щогодини, з фронту приходять такі новини, що будь-який внутрішній хайп мав би відходити на другий план. Але, схоже, негативна реакція частини українців на фотосесію так боляче зачепила Зеленського і його дружину, що у владних кабінетах на другий план відійшли усі інші події. Бо раптом чи не всі чиновники, від МВС до МЗС, перейнялися «позою Олени Зеленської».

Це ж очевидно, що жінкам з цих відомств, які почали масово сідати на сходи і викладати ці фото, дали відповідні рекомендації безпосередні керівники. А тим керівникам - їхні керівники…

Навіть у мирний час такий флешмоб цілковито залежних від влади людей мав би викликати у суспільстві огиду, а її організатори мали би негайно подати у відставку під тиском суспільного обурення. А у час війни й поготів! Бо це - суцільний іспанський сором.

Мовчки толерувати цю ганьбу - це, по суті, потакати, а значить бути співучасниками. От мені цікаво, чи хоч одна чиновниця сказала, що брати участь у цьому публічному холуйстві та лизоблюдстві не буде? Чи кар’єра є більшою цінністю, ніж почуття власної гідності?