Пірати Чорного моря
Встановлення контролю над Чорним морем протягом багатьох десятиліть є одним із головних політичних завдань кремля
Деокупація острова Зміїний дозволила Україні розпочати перевезення зерна через Дунай у Чорне море — і одразу виявились проблеми інфраструктури, про які українці в недавньому минулому і не підозрювали. Стало зрозуміло, що пропускна спроможність румунської Констанци значно поступається пропускній спроможності Одеси, що для того, аби забезпечувати потреби у перевезенні українського зерна, румунському порту потрібна серйозна модернізація, — пише Віталій Портников для Крим.Реалії.
Нічого дивного в цьому немає: із Констанци ніколи не було такого вантажопотоку, як із Одеси, одного з найважливіших портів Європи. І гадаю, що тому володимир путін хижо придивляється до знаменитого міста.
Та що там до міста — до Чорного моря! Можна сказати, що встановлення контролю над Чорним морем протягом багатьох десятиліть є одним із головних політичних завдань кремля.
Ще в 90-ті роки, за часів Бориса Єльцина, росія домоглася від України права зберегти базу Чорноморського флоту в Криму і фактично анексувала частину морського узбережжя Грузії, встановивши контроль над Абхазією. Потім була анексія Криму, але ще до окупації півострова Чорноморський флот використали у війні росії проти Грузії 2008 року. І ось новий етап здійснення російських амбіцій: окупація українського півдня, підготовка до анексії Херсонської області та плани окупації Миколаївської і Одеської областей. Ну і, звичайно, встановлення контролю над усім басейном Азовського моря, перетворення його на «внутрішнє озеро» росії — мрії про це у російських «стратегів», знову ж таки, були ще з 90-х років, коли росія не допустила поділу Азова між росією та Україною і нав’язала Києву угоду про спільне користування морем.
У москві можуть вважати, що можливостей окупувати всю Україну у російської армії на цьому етапі протистояння не буде. Але відрізати Україну від моря — це не просто прагнення позбавити ворога великої частини економічного потенціалу, певен, це ще й прагнення панувати у морському басейні, кинути черговий виклик НАТО.
Саме тому безпека Чорного моря, і Середземномор’я загалом, багато в чому залежатиме від того, чи вдасться відновити примат міжнародного права та елементарну справедливість, позбавити росію її «територіальних надбань», вигнати російських загарбників з півдня України та з Криму, а Чорноморський флот — з окупованого українського Севастополя.
російські моряки — справжнісінькі пірати XXI століття, перед якими поставлено завдання заважати мирному судноплавству, обстрілювати з палуб своїх кораблів чужі міста, влаштовувати провокації проти військових кораблів інших країн. І Чорне море, яке з давніх часів називали понтом Евксинським — морем Гостинності, впевнений, має бути позбавлене тих, хто закони гостинності навмисно порушує, ризикуючи безпекою та спокоєм усіх тих, хто живе на прекрасних морських берегах.
