Буття українське
І був вечір, і був ранок, день одинадцятий
І стояли українці непохитно.
І без зброї танки вражі зупиняли, виганяли криком окупантів із села та міста.
І багато чоловіків їх поїхали з сім’ями своїми, де безпека й тихо. Бо кожен з них був батько дітям, чоловіком для дружини своєї. Але зробивши це, вернулися назад до бою.
Бо кожен українець - воїн.
І йшло далі на землю українську враже військо. І лягало в неї тисячами. Прокляли їх в Україні, не згадають вдома. Бо за справу лиху впали.
Українці ж переможуть.
Бо сам Бог із ними!