Чи готові українці чинити політичний опір?

Захопити Україну тими силами, що зосереджені у нас на кордоні, РФ не може.

А створити військово-політичний тиск, спробувати нанести ураження нашим угрупованням, провести локальні операції з великою кількістю загиблих, захопити прикордонні території  і спробувати перевести тактично-оперативні успіхи в політичні – може... може спробувати.

І тут питання не стільки нашої готовності чинити військовий супротив, скільки чинити супротив політичний.

Київ, як місто, ми втримаємо навіть при загрозі килимних бомбардувань, як і інші великі міста.

Західні партнери швидко припинять ці ігри в країні, де є 15 атомних енергоблоків.

Питання в політичній волі боротися за національний суверенітет та свободу. Питання, чи ми втримаємо політично

Розвідки всіх країн світу, військові та політичні аташе амбасад, іноземні журналісти, експерти та соціологи, як західні, так і російські, проводили протягом останнього року заміри готовності українського суспільства боротися і воювати.

З політиками все зрозуміло, опитували та досліджували суспільство.

Результати суперечливі, інакше ми не опинилися б в такій ситуації. Та й Росія не ризикувала б, якби була впевнена, що тут стіна.

За моїми оцінками, вони хочуть хапнути частину Сумської області, зайти у межі Донецької та Луганської, забрати Південь, поставити у складну ситуацію Київ зі спробою нас налякати певними діями із заходом їх військ на півночі, які не втягнуться у занадто важкі бої та відійдуть після початку перемовин.

Паніка, хаос забезпечені. США вводить санкції, Німеччина разом з Угорщиною лобіює їх знімання та блокує допомогу, процес затягнеться на десятки років, як показує досвід інших подібних ситуацій.

Україна в менших кордонах з окупованими територіями будує Британсько-Польсько-Український союз.

Це тільки припущення, тільки думка.

Головне у цій ситуації - втримати Київ і не дати капітулювати політикам.

Так пробував робити Путін з Порошенком під час Іловайську та Дебальцевого, і так само він буде діяти з Зеленським. І коли Петро Порошенко пішов на мінські домовленості, аби зупинити бійню та виграти час, зміцнити армію, організувати міжнародну коаліцію для введення санкцій, то на що піде Зеленський, якщо ми втратимо Суми, а у напрямку Овруч-Іванків підуть колони російської техніки із підтримки їх авіації – ніхто не знає... Я, принаймні, ні.

Ми маємо серйозну загрозу, якої не було навіть у 2014 р. Бо не було «іскандерів», «каллібрів» і таких угруповань біля наших кордонів.

Зупинити росіян ЗСУ спроможні, питання не в цьому.

Путін розраховує, що українське політичне керівництво та суспільство злякаються і будуть не готові до великих втрат при важкій економічно-політичній ситуації в країні. А, отже, українські правителі ладні до підписання будь-чого, аби зупинити більшу війну.

Що робити нам?

Ми маємо бути готові до національного опору.

Треба, аби в парламент було внесено, як невідкладний, що зробила, наприклад, Латвія два роки тому, проект закону про заборону зупиняти супротив навіть при втраті зв'язку з військовим та політичним керівництвом, а будь-які накази про припинення боротьби вважати злочинними.

Де Латвія, в якій немає гарячої фази війни, а де Україна? У них є такий закон, а у нас ні.

Ми живемо у дуже важкий і загрозливий час. І питання стоять дуже прості: чи існуватиме Україна? Чи існуватиме в чинних кордонах? Чи існуватиме український народ у своїй державі?

Інші питання будуть порушувати наступні покоління, якщо ми передамо їм Державу Україну. 

Джерело