Січневий раунд російсько-українських протистоянь
Короткий підсумок
- Байден провів успішну зовнішньополітичну операцію, успішно змобілізувавши внутрішній електорат (що важливо) і міжнародних партнерів. Він продемонстрував класичну схему американської реакції на небезпеку. Ну і напередодні листопадових виборів підняв собі рейтинги.
- Британія повертається на глобальну сцену активним гравцем, будуючи нові союзи та альянси по всьому світу. Анонсована вісь Лондон-Варшава-Київ прекрасний альянс, який здатний потенційно змінити розклади в Європі.
- Україна отримала багато внаслідок цього загострення. Небувалу увагу ЗМІ (хоч і різнопланову та відмінну за емоційним забарвленням), гарантії підтримки надалі, зброю. Та дуже хороші стартові умови для входу до наступного етапу боротьби.
- Кремль виступив у традиційному форматі «Я загрожую». Хід був зрозумілий: Байден ще у квітні минулого року звернув увагу на це угруповання на кордоні. Путін відповів: «А нам подобається тримати Америку, Європу та Україну у напрузі». Далі Путін розіграв другу карту – «ультиматум про гарантії». Він отримав відповідь у рамках першого раунду: були названі всі можливі санкції. Але при цьому нічого загрозливого персонально йому не було.
І кожна заява про наслідки супроводжувалася заявою про те, що всі готові до дипломатичного шляху розв'язання проблеми. Цікаво буде поспостерігати за сьогоднішнім засіданням Радбезу ООН, але переконаний там все буде без сенсацій. Захід звинувачуватиме Росію. Останні казатимуть, що Захід нагнітає ситуацію.
У чому проблема другого раунду?
Проблеми дві:
- Гравцям буде не просто робити "ходи назад". Шахи запущені і для того, щоб рухатись в усі напрямки на геополітичній шахівниці потрібно бути фігурою, а не пішаком. Хто буде готовий - отримає переваги. Хто займе твердолобу позицію - програє.
- Друга проблема полягає в тому, що, а ні Україна, а ні Кремль не можуть бути стороною переговорів. Одна із причин - ці два гравці «брешуть всім і самі собі» Через що ніхто не може зрозуміти, де межі мінімальної довіри, які необхідні під час переговорів.
Що далі?
Путін продовжуватиме у якійсь формі підтримувати ескалацію, дрібно шкодити, і маневрувати своєю «військово-технічною відповіддю».
У відповідь будуть нові дозовані санкції, зміцнення східного флангу, стіна для Кремля.
Україні надаватимуть зброю.
Паралельно продовжуватиметься тиск на владу, від якої вимагатимуть реформ і дотримання взятих обіцянок (наприклад обрання САП).
Протистояння триватиме.
