Давайте не командно-цвяховим методом користуватися, а власним досвідом з 2014 року

Розгорнута гарна інформаційна компанія щодо створення бригад територіальної оборони. Суспільство намагаються заспокоїти, але краще б не інформаційно відпрацьовували, а практично.

Відчувається, що ті, хто в ОП і МО дав команду на піар («за два тижні та до 15 січня сформувати бригади ТрО»), не мали жодної приналежності до мобілізації 2014 року.

Навіть у 2014 від двох до чотирьох місяців формувалися бригади.

Під час загроз та війни потрібна реальна оцінка можливостей. А брехати самому собі за таких умов - небезпечно. Бо рівень твоїх мрій завжди знизиться до рівня твоєї тренованості.
Тішить те, що мотивовані люди з бойовим досвідом, реальні, спроможні, в усіх регіонах відрізняють бажане від реального. 

Влада (це люди, відповідальні за сектор безпеки зі складу воєнно-політичного керівництва країни) дає знову в штангу і обмежує віковий ценз участі в ТрО: якщо тобі до 35 або більше, ніж 54, то тебе в ТрО не візьмуть… 

Виходить, молодь до 35, яка навчається і могла б у свої вихідні отримувати навички воїнів-захисників своєї України у складі ТрО, отримує чітку відмову. Не розумію взагалі. Помилка страшна. А може не помилка? А чи немає злого умислу в таких діях влади? А, можливо, це просто дилетантство і самовпевненість?           

Те, що наразі треба зробити і достатньо швидко:      

1. Зброю для особового складу бригад територіальної оборони видати на руки і зберігати у них вдома, відповідно до чинного законодавства, в сейфі! Це було б реальним стримуючим фактором для російського агресора. Бо без зброї на руках ці бригади нічого - не варті.

Досвід Казахстану показує високу мобільність російських військових. Вони здатні швидко перекидати підрозділи повітряним шляхом. В Києві і навколо нього є достатньо злітно-посадкових смуг і аеропортів: Бориспіль, Жуляни, завод Антонова, Гостомель, Васильків, Біла Церква і ще ймовірно Узин. Це місця та злітні смуги, де військотранспортні літаки можуть сідати швидко і у великій кількості. Саме такі дії українська армія успішно здійснила в травні 2014, щоб опанувати Донецьким аеропортом.

Протиповітряна оборона не завжди спроможна виконати завдання: вона може бути знищена або придушена на своїх позиціях діями ДРГ росіян або засобами радіоелектронної боротьби противника. Можуть прилетіти російські гелікоптери, які на надмалих висотах уникатимуть контролю радіолокаційних комплексів української ППО. Літаки ідуть, як правило, другим ешелоном.

Висновок:

Аеродроми та злітно-посадкові смуги мусять мати посилену охорону з боку бригад територіальної оборони ПОСТІЙНО.

У напрямку російського і білоруського кордонів має бути виставлена мережа постів візуального і звукового контролю, аби не допустити раптовості дій армійської авіації агресора.

2. Місцева влада мусить провести навчання штабів і реально перевірити свою спроможність кризового керівництва у разі загострення ситуації. Навчання не повинні обмежуватись тільки охороною будівлі державної адміністрації (як це було восени минулого року). Захищати треба людей, які проживають на території району, а не власну дупу чиновника у теплому кріслі.

Особлива увага охороні критичних об‘єктів. Плюс лікарні, школи, дитячі садки, які можна використовувати як об‘єкти для захоплення заручників і дестабілізації ситуації (згадуємо Біслан, Норд-Ост).

У котрий раз про бомбосховища, шляхи переміщення та евакуації, обізнаність та готовність населення «куди і як» рухатись у разі небезпеки.

Поки що, окрім слів, нічого немає. Телефони/гарячі лінії не вирішать питання, як на це сподіваються. Мережа ляже та не потягне одночасного навантаження. Очевидно, буде придушено також мобільний зв‘язок. Тому тут потрібні тільки комплексні системні навчання людей, підприємств, установ, мешканців районів.

Завдання місцевої влади забезпечувати життєдіяльність міст, населення, установ, підприємств – перевірити та розібратися з запасами води, продовольства, медикаментами, паливно-мастильними матеріалами, шляхами евакуації населення та ресурсами. Плюс система зв‘язку на випадок «Ч».

Якщо влада не хоче, не розуміє як, не спроможна самостійно, є мотивовані і організовані громадяни/громадські організації, які можуть зобов‘зати її до виконання свого функціоналу та досконало допомогти за всіма вище згаданими питаннями. Є громадяни, міста та керівники регіонів, які не очікували початку дії Закону, а працювали над управлінням у кризах завчасно.

3. Ідея палити російські танки і збивати російські гелікоптери чудова. Командувач Сил ТрО просто молодець. Але чим?

Люди, гроші і час вирішують успіх будь-якого проєкту.

У ТрО люди мають бути навчені і мотивовані, потрібні гроші — і немалі.

До речі, в областях вже готові знайти гроші для закупівлі протитанкових комплексів українського виробництва. Палити танки коктейлями Молотова можна, але краще знищувати їх на дальніх підступах до наших міст та сіл.

А щодо збиття ворожих гелікоптерів, які вирішать перетнути наші кордони: кулемети Максима, Горюнова або ККВ  значно зменшать оптимізм пілотів російських гелікоптерів, якщо їх розставити правильно на потрібних напрямах з навченим персоналом.

Про всі ці речі та багато іншого я казав давно і намагався зробити щось. Не хотіли слухати і не давали робити, а зараз за тиждень намагаються наверстати те, що мали б (і можна було) зробити ще два роки тому. Давайте не командно-цвяховим методом користуватися, а власним досвідом з 2014 року та реальним станом загроз. І слухати не тільки «відданих». 

Бо коли пече, «віддані» зникають, і немає значення: хто ти, чий, політичні переваги…

Питання територіальної оборони країни - це питання НЕ суто військове! Цивільна компонента в ньому мусить бути - основною і керівною.

Військові не випікатимуть хліб, не лікуватимуть хворих, не працюватимуть на підприємствах та установах. Це завдання цивільних. Територіальна оборона країни - це інструмент народу.

Ось що головне. Ніхто крім нас нам самим не допоможе.

Джерело