Найкраща “червона лінія” з Росією - це лінія Маннергейма

Насправді ж, Ленін України не утворював, а утворив зовсім іншу державу, яка зветься Фінляндією. Це сталося 4 січня 1918 року, коли Ленін визнав незалежність Фінляндії від Росії, поклавши край понад ста рокам підпорядкуванню Фінляндії Російській короні.
Наполеон Бонапарт по суті «подарував» Фінляндію російському царю у 1809 році, щоби у такий спосіб посварити його зі шведською короною.

Фіни досі вдячні «вождю світового пролетаріату» і навіть готові забрати його до себе в разі відмови Москви зберігати Ульянова (Леніна) у Мавзолеї біля Кремля. А така загроза існує, судячи з негативного ставлення президента Путіна до Голови Совнаркому Росії.

Зробити щасливими інші народи Росія може, тільки залишивши їх у спокою, щоби вони могли йти своїм шляхом. Якщо при цьому іншим націям вдається сховатися від неї за прикордонними укріпленнями, на кшталт лінії Маннергейма, то їхні шанси на незалежність і щасливе майбуття зростають.

Фіни вже багато років поспіль вважаються країною щасливих людей. Це відчуття щастя чомусь не притаманне жодному зі ста народів, які наразі населяють Росію.

Маннергейм добре знав, з ким має справу, бо служив царським генералом. Як тільки Фінляндія дістала від Леніна самостійність, маршал Маннергейм почав будувати захисні споруди, бо знав, що Росія рано чи пізно передумає. Тоді тільки відвага фінів і захисні споруди дозволять Фінляндії зберегти свою незалежність. А ще до будівництва захисних споруд фіни посилено культивували фінську мову і зміцнювали грошову одиницю — фінську марку.

На відміну від Фінляндії, Україна не має підстав для теплих сентиментів щодо Леніна. Підписавши у березні 1918 року берестянський мир, згідно з яким Україна переходила до рук іншого окупанта — Німеччини, він вже в листопаді розірвав угоду, тому що Німеччина на той момент була неспроможною організувати військовий наступ. Отже, Росія відмовилася від України ще у 1918 році, тому стверджувати, що Україна була створена у 1922 році, не відповідає дійсності.

Радянський Союз, який заіснував у 1922 році, не створив Україну, оскільки російські війська не збиралися залишати українську землю, на відміну від фінської. Це був чисто адміністративний розподіл, який віддавав шану національним утворенням. Бо Росія бачила, чим закінчилася Перша Світова Війна для двох інших багатонаціональних імперій: Австро-Угорської та Оттоманської. Вони просто розпалися на національні держави, де основною ознакою держави стала мова. Утворення Радянського Союзу надавало псевдонезалежність народам, що розмовляли мовою, відмінною від російської. У нашому випадку — українською. Отже, виділення України в окрему адміністративну одиницю у 1922 році лише визнавало, що рідною мовою для неї була українська, а не російська.

Президент Путін мав би бути вдячним Леніну за те, що той по-людськи поставився до Фінляндії. Тому що без фінського порта Гельсінкі він ніколи не став би прем'єром Росії, що передувало його обранню президентом.

Крім того, якби Ленін не відмовився у 1918 році платити борги Росії, то в президента Путіна не було би нагоди тріумфально викупити ці борги за символічну ціну у 2005 році. Це ж так приємно приймати поздоровлення у білому фраку, коли всю брудну роботу зробив за тебе якийсь «чуваш» у потертій камізельці.

Україна існує у нинішніх кордонах не тому, що Росія щось подарувала. Навпаки, у 1925 році в України відібрали і Білгородську область, і частину Ростовської.

Кордони незалежної України утворилися як добровільна угода між президентами Росії, України та Білорусі у грудні 1991 року. І з того часу ці кордони визнані переважною більшістю держав-членів ООН.

А те, що Росія потім передумала і не поважає підписаних попереднім президентом Росії документів, — це теж не дивно. Бо вона так робить не перший і не в останній раз.

У 1940 році Росія вирішила змінити кордони з Фінляндією заради захисту Ленінграда (Санкт-Петербурга) у разі вірогідної війни з Німеччиною. Змінити кордони силою — незаконно, але принаймні мотивація була обґрунтованою, на відміну від крадіжки газових родовищ Криму. Фінам виставили ультиматум, який вони відкинули, хоча надії виграти війну в Росії і були примарними від початку.
Тим не менше, вони завдали російській армії таких втрат, що Росія вирішила за краще залишити фінів у спокої.

І це має мотивовувати й українців. А іншого шляху до незалежності від Росії, на жаль, не існує.

Читайте також: Або світ зупинить Путіна, або Путін знищить цей світ