Передплатити Підтримати

Чому Україна досі має проблеми в нафтогазовій сфері

У 2014– 2019 роках вдалося переконати Захід, що в Україні теж можна заробляти гроші в нафтогазовій сфері


Спробуймо відверто і просто поговорити про наші газові проблеми.

Після 1991 року довгий час Україна була транзитною територією для російського газу на Захід.

Українські газові президенти та принцеси народилися завдяки українсько-російським газовим перемовинам, у фундаменті яких лежали приватна комерційна вигода та можливість Кремля для політичного тиску на офіційний Київ.

Саме тому це було «бізнесом Першої особи», бо вона отримувала і прямі бізнес-вигоди, і несла відповідальність за виконання усього спектру домовленостей.

Наш транзит і доходи від нього — це було питання Києва та Москви.

Вперше газову двосторонню монополію спробували зруйнувати шляхом доступу до чорноморського шельфу західних компаній. Але тоді жадібність перемогла, і з правильної ідеї нічого путнього не вийшло.

У 2014−2019 роках вдалося переконати Захід, що в Україні теж можна заробляти гроші в нафтогазовій сфері. Довіра вибудовується важко, але лише так створюється нова реальність.

Заходом передусім теж керують почуття особистої вигоди. Тому ми і бачимо колишніх канцлерів в управлінні Північного Потоку — 2, танцюючих міністрів закордонних справ у Роснєфті, не дивуємося дивній поведінці лідера Європи.

Великий бізнес горою стоїть за все, що може зробити дешевшим їх виробництво, а їх прибутки — більшими.

Це ж логічно, нехай і цинічно?!

Що ми, як держава, зробили для формування коаліції західного бізнесу та політиків навколо українського транзиту?

Домовленості, які важко вибудовувалися у 2014−19 роках, — зруйновані останнім часом.

Ми серйозно пропонуємо Заходу, щоб ми заробляли 3 млрд дол./рік, а їм пропонували піт, кров, втрати?

50% знижки на додатковий транзит російського газу територією України — красива історія, але хто на ній заробить?

Запитайтеся в «Нафтогазі», який відсоток вартості російського газу на європейському ринку становить вартість транзиту українською територією?

Чому не можна навіть на цьому етапі реанімувати питання міжнародного консорціуму з транзиту російського газу територією України за участі великих американських і європейських компаній, які не залучені в Північних і Південних потоках?

Відновити СП з розробки наших родовищ?

Поставити питання руба з закупівлі російського газу не на західному, а на східному кордоні України.

І не треба слухати завивання про «національне багатство» і «унікальні надра»! Про «економічний паспорт» кожного українця, за яким надра належать кожному, — говорять, але палець об палець не вдарили.

Це фарисейство треба зупиняти.

Якщо ми хочемо заробити — то заробляти мають усі!

Інакше — ми отримаємо грабунок і з газу перейдемо на дрова.

Джерело