Передплатити Підтримати

Путін оголосив нову гібридну війну. Що змінилося?

Росіяни явно не розуміють, які процеси відбуваються в країні


Дмитро Медвєдєв написав статтю «Почему бессмысленны контакты с ныненшним украинским руководством». Прочитавши цю статтю, можна відмахнутися і сказати: «Повна маячня», але, як на мене варто її проаналізувати і спробувати розшифрувати завуальоване послання Путіна Зеленському, українській політичній еліті і, на жаль, всьому українському народові

Отже, що сказав Медвєдєв? Якщо коротко, то ця довга стаття зводиться до двох головних тез: по-перше, Зеленський єврей, який не має коріння (читай безродний космополіт), який заробляв гроші на Росії, а тепер змушений танцювати під дудку бандерівців, які вбивали і катували євреїв в угоду фашистам. По-друге, в нинішній ситуації, керівництву РФ немає жодного сенсу зустрічатися з українським керівництвом.

Чому з’явилася ця стаття? На перший погляд, відповідь проста: це реакція Кремля на випад Зеленського (як на мене, не дуже вдалий і не потрібний), що Путін боїться з ним зустрічатися. В логіці Кремля, залишити подібне звернення без відповіді — це пропустити удар. Ну і цю відповідь дали написати Медвєдєву, бо сам Путін, звичайно, не повинен давати відповіді на такі випади, Захарова має занадто низький статус для такого послання, Лавров — «зависокий». Тому й пригадали Медвєдєва.

Звичайно, на перший погляд нічого особливо нового Медвєдєв не сказав. Але все ж треба виділити кілька важливих речей, які вже лежать в основі політики РФ щодо України і які залишилися не те, що без відповіді, а навіть не були проаналізовані в вищих кабінетах печерських пагорбів.

1. Стаття Медвєдєва є продовженням статті Путіна про єдиний народ. Весь наратив російської пропаганди працює в єдиному ключі. Тут, звичайно, не було сказано про австрійський штаб, але тут чітко говориться про поганих націоналістів, яких 5−6% і які нав’язують страшне гасло «Слава Україні» всім іншим, які хочуть дружби з РФ.

2. Якщо хтось трактуватиме статтю Медвєдєва в тому ключі, що Зеленський стає особистим ворогом Путіна і, що його бояться (бояться розмовляти), то тут потрібно чітко зрозуміти: для РФ питання України і українського керівництва — це питання злодійкуватих лідерів третього світу, які обкрадають свій народ. «Сама Украина не имеет никакой ценности на линии прямого противостояния западных сил (в том числе потенциально военного) с нашей страной. Дураков сражаться за Украину нет. А нам с вассалами дело иметь бессмысленно. Дела нужно вести с сюзереном. Во главе Украины стоят слабые люди, которые стремятся только к тому, чтобы набить свои карманы. Причем желательно, на всякий случай, сохранив деньги в заграничном офшоре. Многих из них мы неплохо знаем. Лидера, который мог бы пожертвовать собой ради Украины, а не пытаться монетизировать свое пребывание у власти, не было, нет и, похоже, пока не будет. Напротив, когда речь идет о получении прибыли, ненависть к России и стремление в ЕС и НАТО уступают место корыстным мотивам, когда москаль с деньгами — хоть и враг, но его деньги важнее вражды». Ця довга цитата пояснює головний мотив Кремля — вони не бачать Україну, як державу. Ми для них васали, які змінили (зрадили) сюзерена. Так відкрито і чітко до 2021 року РФ ніколи не говорила.

3. Щодо майбутнього, то Медвєдєв пропонує просто чекати, коли зміниться керівництво. І тут він, безумовно бреше: росіяни ніколи не сидять просто так, очікуючи, поки труп противника проливе повз них.

Давайте розберемося, що маємо робити ми, розуміючи, що ворог відкрито говорить: ми вимагаємо від Заходу віддати їм «біглого васала». Також ми розуміємо: найближчим часом, виходячи з логіки росіян і пасажів Медвєдєва нам покажуть серіал «Липецька фабрика-2», де будуть показані заробітки 95-го кварталу на Росії, які будуть масово тиражуватися в наших ЗМІ. Окремо слід виділити два важливих гуманітарних аспекти: росіяни вже розгорнули свою державну наукову машину на побудову міфу про єдиний народ і його тиражування, перш за все, в соцмережах. Також росіяни не можуть не розуміти: без Донбасу вони не зможуть зламати електоральну ситуацію, а тому імплементація ЛДНР в Україну з негайними виборами — головне політичне завдання для РФ на 2022−24 рр. (2024 — вибори Президента Р Ф і питання України може бути одним з найважливіших на них). Окремо варто також звернути увагу на те, що весняне загострення на фронті було призупинене росіянами лише по одній причині: соціологія показала, що вибори в Держдуму неможливо виграти при продовженні агресії проти України. Путін не лише в найближчі роки буде воювати проти України, він воює за російського виборця, який, з часом, має вимагати реальної війни проти України.

Отже, що має робити і влада, і опозиція?

1. В своїй промові 24 серпня Володимир Зеленський багато говорив про об’єднання, але, на жаль, за півтора місяці ми не почули нічого конкретного. В нинішній ситуації ми просто не маємо права не почати діалог еліт про новий суспільний договір, де питання протистояння російській агресії є об’єднуючим фактором і не може змінюватися попри будь-які можливі електоральні зміни. Ця історія має фіксуватися публічними і відкритими домовленостями всіх представників політичних та економічних еліт. Взагалі тема об’днання навколо базових цінностей є основою для нашого подальшого існування, як держави. Скептики, звичайно скажуть, що це неможливо. Реалісти знають: без цього Україна може зникнути з карти саіту. Ми маємо в найкоротші терміни не просто розробити цей суспільний договір (в якому окремо будуть прописані і стосунки з регіональними елітами), ми маємо його імплементувати в нову Конституцію.

2. Ми досі не маємо відповіді на агітку про єдиний народ. На жаль, виглядає так, що керівництво мінкультури, міносвіти та Академії наук неспроможнні почати велику контркампанію. Без неї ми втрачаємо роки наших напрацювань з побудови нації.

3. Прийнятий кілька місяців тому закон про тероборону взагалі не працює. Без його імплементації ми втрачаємо можливість підготувати півмільйонну армію резервістів до умовного часу «Ч», який може припасти на 2023−24рр.

4. Через високі ціни на газ ми стоїмо на порозі економічної кризи. Нинішні економічні ідеологи Офісу президента та Кабміну явно не розуміють, що відбувається і що робити. Якщо ми не побудуємо стабільну економічну модель, ми не вистоїмо у війні з Росією.

Наостанок хочу зазначити один важливий момент: росіяни явно не розуміють, які процеси відбуваються в країні і вони явно не в курсі, що згідно з великим соціологічним дослідженням Українського інституту майбутнього половина українців своїм кредо обрали «Слава Україні». Але, на жаль, в чому вони не помилилися, так це в тому, що є величезний розрив між простим українцем і державою. І саме на це будуть ідеологічнго бити росіяни та п’ята колонна. Без зближення людини і держави ми будемо приречені на нові революції.

Джерело