Чого чекати в новому політичному сезоні

Сьогодні в Україні стартує новий політичний сезон, який обіцяє бути багатим на події.

Одна з інтриг — боротьба за спікерське крісло. Попри всі миролюбні заяви Арахамії — крісло під Разумковим активно хитається. Ну, дууууже хоче Банкова мати ручного спікера, який не буде розказувати, що закон проти олігархів неконституційний, а великий герб потрібно доопрацювати.

Але зараз не про перспективи внутрішньої батрахоміомахії.

Знаєте, це далеко не перший раз в українській сучасній історії, коли президент та спікер влаштовували між собою війни. Кравчук і Плющ, Кучма і Мороз, Ющенко і Мороз. Перелік можу продовжити. У цих війнах спікери застосовували один козир — публічність і прихильність преси. Цього разу бачу іншу картинку.

Разумков за два роки примудрився налаштувати проти себе більшість журналістів. Це почалось ще у 2019, коли на догоду монобільшості, він ввів недолугу обмежувальну систему для журналістів, обмеживши їм доступ у кулуари. Як правильно зазначила Таня Ніколаєнко з Цензора — таких драконячих правил не було навіть при регіоналах. От і зараз журналісти починають ранок (а він доволі прохолодний), тупцюючи на вулиці… Бо спікер дав команду не пускати раніше восьмої у будівлю. Таких речей журналісти не забувають.

Так от. Не знаю чим закінчиться внутрішня війна «слуг», але журналістів Разумков втрачає. І коли він в подальшому захоче робити самостійну кар’єру, журналісти йому все це згадають. І обмеження, і холодні вулиці, і недопуск в кулуари. Шанс виправити ситуацію є — достатньо просто відчинити двері в кулуари. Звісно, тоді журналісти отримають доступ до депутатів монобільшості. І тут Разумков має обирати: з ким він — журналістами чи партією, яка його нищить. Від цього персонального вибору частково залежить його політичне майбутнє. І тепер, і в подальшому.

Поспостерігаємо, що він обере.

Джерело