«Вважаю, що це останнє вторгнення росіян…»

Журналісти Роман Цимбалюк та Анна Новаковичдовший час працювали у москві. Вони як ніхто інший знають, чим «дихають» росіяни.

Роман Цимбалюк під час презентації зауважив:

— У нашої держави є антидот — вона протидіє цьому вірусу і він нас не бере. Україна була, є і буде!

А ще Роман сказав, що в історії залишається тільки те, що написано на папері.

— При всій повазі до YouTubе, до золотих кнопок і великої аудиторії, але це така мінлива штука. А це (книга) — справжнє, — сказав журналіст.

Він також вважає, що це останнє вторгнення росіян.

Процитую Романа Цимбалюка:

— Сенс цієї книги простий. Неідеальна, з проблемами, дурнями, шаленцями, корупціонерами, але своя країна краща за її відсутність. І, мабуть, так думаю не я один, інакше б ми не воювали вже 11 років. За всіх плюсів та мінусів тільки Україна може бути притулком для всіх українців без умов.

Не забувайте, що єдина держава, куди вас не можуть не впустити, — це країна вашого громадянства. І поки ми живемо згідно з аксіомою «Україна була, є і буде», все можна виправити у своїй оселі.

Дурість, наївність, гречка як передвиборча агітація — це все небезпечно для життя. Дурних їдять, дурних убивають. І їхній дітей убивають і їдять також. Не можна бути безглуздими. Що таке громадянське й, якщо хочете, політичне безглуздя? Коли хтось думає, що немає різниці, як називається вулиця, або, як було популярно 2019-го повторювати, «що гірше не буде». Так ось, це неправда, є різниця — московський проспект чи проспект Бандери, Бахмут чи Артемівськ. І гірше навіть буває…

Також треба цінувати свою домівку в найширшому значенні цього слова — від квартири до державного кордону.

Україна надто довго блукала в тіні чужих інтересів, намагаючись догодити всім і одразу, а заразом сісти на два крісла політичною дупою.

Ми часто зазирали за обрій, забуваючи, що все найважливіше — поруч: наша земля, наша армія, наша культура та мова. І якщо не поважати своє, то й за обрієм тебе не поважатимуть…

Свобода — це не подарунок, це щоденна робота, а війна — не лише кулі та ракети. Війна відбувається не лише за наші життя, за територію, а й за наші думки, за серця, за нашу здатність відрізняти правду від брехні. І в цій війні москва завжди намагатиметься зробити нас дурними рабами, граючи на наших внутрішніх розбіжностях, природних для будь-якого суспільства.

Поки ми не будемо здатні на постійний, фундаментальний захист — ті самі «гарантії безпеки», поки не буде сильної армії в поєднанні з послідовною внутрішньою та зовнішньою політикою на користь своєї країни та її громадян, це відбуватиметься знову і знову.

москві потрібні такі умови, такі гарантії, за яких Україна ніколи не підійме голову. Ну то хрін їм, а не гарантії. Якщо дійдемо до цього і доживемо, що важливо, до того моменту, коли за слова «яка різниця» і «гірше не буде» можна буде легко отримати в бубон, коли нарешті «порохобот» і «зелебот» зникнуть і з’являться українські громадяни, виборці, тоді ми виграємо.

Довідка «ВЗ»

Роман Цимбалюк — український журналіст і публіцист. Народився в родині українського військового на території сучасного Казахстану. Він багато років був українським кореспондентом у москві, ставив прямі запитання путіну та відкрито говорив про війну росії проти України в епіцентрі ворожої пропаганди.

Анна Новакович — дружина Романа Цимбалюка. Політична оглядачка, продюсерка. Народилась в родині українського військового на території сучасної рф. Була у москві продюсеркоюполітичних телепроєктів.

У своїй книзі подружжя розповідає не лише про журналістські будні українця у ворожій країні, а й про особливості життя їхньої сім'ї в столиці «імперії зла».