Передплатити Підтримати

Потік зради

Реакція України на угоду США і Німеччини щодо Північного потоку — 2 дуже схожа на поведінку скривдженої дитини. І це спричиняє подив. Нам терміново пора подорослішати

Реакція України та її громадян на угоду США і Німеччини щодо Північного потоку — 2 дуже схожа на поведінку скривдженої дитини: істерики, шантаж, вимоги і звинувачення. Але ми живемо в світі реальної політики, де потрібно бути дорослими, а не дітьми. Нам терміново пора подорослішати.

Що це означає? Насамперед зрозуміти, що нам ніхто нічого не винен, світ крутиться не навколо нас, і тут всі керуються своїми інтересами, а не турботою про нас. Зрозуміти, що ми самі відповідаємо за все, що з нами відбувається, і ніхто не зробить за нас наше «домашнє завдання».

Потрібно зрозуміти, що світ реальної політики не чорно-білий, у ньому друг мого друга — не завжди друг, ворог мого ворога — не завжди друг. А ворог мого друга не завжди мій ворог.

Потрібно зрозуміти, що добро перемагає зло не в останній рішучій битві, як у казках, а в результаті важкої тривалої роботи, і не все вдається з першого разу. І немає простих, швидких і популярних рішень складних застарілих проблем.

Потрібно зрозуміти, що не можна постійно обманювати без наслідків, обіцяти і не виконувати (а водночас вимагати виконання обіцянок від усіх інших).

Дитяча поведінка у цинічному світі реальної світової політики спричиняє подив, а не бажання врятувати, допомогти і висушити сльози. І якщо ти відмовляєшся від ролі гравця — будеш фігурою (добре ще, якщо солідною), або гірше за це — гральної дошкою або призовим фондом.

Нам потрібно подорослішати — як країні і як громадянам.

Це не означає, що Захід білий і пухнастий. Захід здатен припускатися помилок і зраджувати своїм власним глибинним цінностям заради короткострокових інтересів — і таке буває. Наше ж завдання — усвідомити і відстоювати свої цінності й інтереси, бути дорослим партнером, з яким рахуються, а не ображеною дитиною. Для цього потрібно стати важливим, потрібним і цікавим. Для цього потрібно виконувати обіцянки. Для цього потрібно бути сильним, адекватним, передбачуваним і надійним військово-політичним союзником. Для цього потрібно розкрити свій інвестиційний потенціал — вітання судовій реформі, дерегуляції, приватизації, податковій лібералізації, антимонопольній реформі та всім іншим аспектам економічної свободи, де ми зі скрипом просуваємося вперед і відкатуємося назад вже сім із половиною років.

Подорослішати також не означає відмовитися від співпраці із Заходом. Йдеться про те, що потрібно розуміти і пам’ятати, хто чий союзник і хто чий суперник у великих багаторівневих війнах XXI століття і не намагатися шантажувати «розворотом на Схід», де нас ніхто не чекає, окрім Путіна. Бути дорослим не означає дозволяти собі будь-які витівки на тій підставі, що ніхто не має права вказувати нам, що робити. Бути дорослим — це усвідомлювати свої інтереси і добиватися їх.

Адже все, чого хоче від нас Захід, — верховенство права, прозоре корпоративне управління, незалежні регулятори, приватизація, дерегуляція та інші аспекти економічної свободи, професійна держслужба, натівські стандарти в армії, прозорі публічні закупівлі та інше, — це все потрібно насамперед нам самим. Любителі повторювати російські наративи про «зовнішнє управління» часто бояться зізнатися, що вважають демократію, верховенство права і економічну свободу неправильним шляхом для України. Але тільки хто їм гарантував, що в умовах авторитаризму вони будуть наглядачами, а не ув’язненими, панами, а не кріпаками? Хто їм гарантував, що за умов невільної економіки саме вони отримають пайку і продуктові талони?

У жорсткому і цинічному світі реальної політики головною цінністю кожної країни є інтереси цієї країни, а не наші з вами. З цього погляду США зробили блискучий хід: зміцнити взаємини з ключовим союзником, одночасно не давши другорядному противнику ослабнути настільки, щоб надмірно посилити головного суперника, і заодно дати урок другорядному союзнику, який постійно бреше, обманює і не робить обіцяного, шантажує і не вчиться на помилках (на жаль, саме так ми виглядаємо в очах Заходу). Тепер наш хід, і бажано, щоб він був хороший.

Читайте також: Найбільша проблема України — «маленькі люди», які будують феодальне одоробло

Бажано, щоб у світовому розкладі ми посідали місце не країни-невдахи, якій допомагають тільки тому, що існування бідних і нещасних країн збільшує світові ризики, і ще тому, що кожна невдача демократії скорочує простір свободи і зміцнює світ авторитаризму. Хочеться бути гравцем, а не фігурою, гравцем зрозумілим, надійним і сильним. І починати з основного правила стратегії: тримати внутрішній локус контролю, тобто шукати всі відповіді всередині, а не зовні. Почати з себе.

Джерело