Передплата 2024 «Добра кухня»

Капелюх закопав на… футбольному полі!

Або діти на канікулах

Куди подіти дітей на час літніх канікул? І чим їх зайняти, аби це було для них безпечно і корисно? Це питання ставить собі чимало батьків. Добре, якщо є село, бабусі-дідусі, яким можна віддати дитину на цей спекотний період. Для батьків як гора з плечей… А якщо немає?!

У кожному районі міста є комунальні заклади, куди дитина може прийти на дві годинки повчити англійську. Мій 10-річний син ходив на такі заняття, але недовго. Бо «там тільки дівчата, більше не піду!». Зате до приватного вчителя з англійської ходить з задоволенням. Відтак дитина зайнята годинку в п’ятницю і годинку в понеділок.

Ще деякий час зайнятий тим, що готується до уроку. А що робити решта часу?

Якщо не враховувати малюнки нашвидкуруч (діти між собою обговорюють різні відео на You Tube, після цього з’являється бажання малювати), перегляд мультиків, комп’ютерні ігри, кросворди, хто любить читати, тому легше, то чим ще корисним зайняти дитину на літніх канікулах? Якщо батьки — більшість часу на роботі.

І тут на горизонті — вулиця! Щастя, що дитячих майданчиків у Львові стало більше. Хоча я й досі, як проходжу біля так званого Зоряного містечка (біля колишнього кінотеатру «Супутник») не второпаю, що за дитячу споруду там звели?! Ну, спортивні тренажери — зрозуміло. А поруч що — залите з бетону? Жодного разу не бачила, аби на цьому «трампліні» катались діти… Може, то для скейта, може, для самоката? Але там, радше, забитися можна, ніж покататися… Хоча місце обрали гарне — біля парку! Я навіть поцікавилася у компетентних джерел, скільки виділили коштів на «Зоряне містечко» на Левандівці? Виявляється, 500 тисяч грн!

Та сьогодні не про це… Футбольне Євро-2020 дуже вплинуло на дітей. Мій Данило світиться, як йде у двір грати у футбол. Уявляє себе воротарем збірної України з футболу Бущаном! Два м'ячі вже пішли на смітник — порвалися… Рукавиці «доживають». Щоправда, не футбольні, а для ровера. Довелося відкривати рахунок у … банці — на нові воротарські рукавиці. Так-так, не в банку, а в банці. Берете трилітрову банку, закатуєте кришкою, робите в кришці — проріз. Є скарбничка! Коштують найдешевші воротарські рукавиці — 600 грн! Треба, то треба! Малий радо допомагає батькам та бабусі по дому, аби отримати кишенькові гроші, які відкладає на футбольні рукавиці.

Та трапляються під час гри різні трафунки. Відволікся на мить, можна так м’ячем у щелепу дістати (тому розмови по мобільному на футбольному полі краще відкласти). Мовчу про коліна — на них живого місця може не бути! Є «на районі» поле гумове, на ньому комфортно грати. Але коли грають дорослі, малих туди не пускають. А є «пісочне». Звідти дитина приходить додому наче шахтар (з усією повагою до професії) — уся у пилюці, піску, замурзана.

Учора з Данилом трапився курйозний випадок. Забув на полі свого літнього солом’яного капелюха, якого бабуся йому купила. Цьогорічне літнє сонце ого як припікає, без капелюха — нікуди! Данило знає, що прати у пралці його не можна. Бо розлізеться. Словом, полюбив він того капелюха. Його видно у ньому за три кілометри! І ось капелюха немає. Я одразу й не помітила. Про все дізналася наступного дня. Прибігає Данило додому і щось мені торочить: «Капелюх у піску, його обі… цяли коти». Допитуюсь, що сталося. Виявляється, якийсь хлопчик закопав капелюха у пісок … на футбольному полі! Інший хлопчик це бачив і розповів Данилові.

Видно, вночі на полі промишляли коти. Їх у нашому районі багацько. Тож капелюх отримав характерний запах.

Відправляю його на поле з’ясувати усі обставини (брати мене з собою категорично відмовляється). Даю у руки малий пакет, аби поклав у нього згубу. «Ми пішли до того хлопчика додому, взяли тазик, налили шампуню — випрали капелюха», — кричить малий в слухавку, коли йому телефоную через деякий час. Причину такого дивного вчинку хлопчик так і не пояснив. Мабуть, хотів так пожартувати.

Одне слово, на літніх канікулах пригод не бракує…

Схожі новини