Передплатити Підтримати

Прірва дивиться на нас

Демократія – це процедури й інституції. Приблизно цими словами заспокоювали мене знайомі поляки, коли в 2015 році у них змінилася влада. Проте з часом виявилося, що процедури можна обійти або перехитрити, а інституції перепідпорядкувати собі

Американцям, де демократичні традиції глибші, а інституції збудовані на якіснішому фундаменті, з цим пощастило більше — і загалом їхня система витримала всі роки Трампа. Інституції зберегли свою незалежність і працювали на користь держави, а не президента.

Що в такому разі казати про нас, де інституції збудовані не на курячих лапках чи хиткому ґрунті, а взагалі на тонкій кризі? Де традицій як таких не сформовано, а інституційна тяглість залишається ідіомою без змісту?

Повний контроль Зеленського над парламентом і урядом практично знищив таку-сяку, але все ж працюючу систему стримувань і противаг у державному управлінні. А фарс із конкурсами на посаду очільників нових культурних інституцій доводить, що сипучі піски некомпетентності скоро поглинуть і їх (як це вже відбулося з Держкіно).

Минуло два роки з часу обрання Зеленського президентом, і тривожні дзвіночки про його руйнівний стиль управління перетворилися на алярми й сирени. Він прийшов на посаду недосвідченим, але за ці два роки таки дечого навчився. Шкода лише, що взяв собі поганих учителів, які навчили його заходити в будівлю не через двері, а через вікно або дах. В принципі, це теж метод, до того ж навіть ефективний, але він пасує злодіям чи шулерам, а не Президенту.

Так, я про санкції й чарівну паличку РНБО. Рішення про санкції проти Медведчука всі сприйняли з ейфорією, яку Офіс Президента потрактував як команду фас. І тепер у нас державою на папері керує РНБО, адже за розмитим поняттям «санкцій» Зеленський може проштовхнути що завгодно. Обійти таким чином суди, правоохоронні органи, процедури й закони.

І якщо в санкціях проти Медведчука ще витав якийсь дух справедливості й глузду, адже кум Путіна справді отримував фінансові ресурси з Росії для демонтажу української державності, тобто безсумнівно становив загрозу нацбезпеці, то яким боком в поле діяльності РНБО потрапили контрабандисти? Це злочинці, якими повинні займатися правоохоронні й антикорупційні органи, а не РНБО, бо хто б там що не казав, але великі контрабандисти, які завжди (!) працюють під крилом влади, не становлять загрози нацбезпеці.

Якщо робота РНБО перетворилася на серіал, свіжа серія якого тішить невибагливу публіку кожної п’ятниці, то дуже скоро сценаристи почнуть проштовхувати в нього й так званий «product placement», тобто вигідні собі епізоди. Спочатку запускаємо боротьбу проти демонічного Медведчука, щоб суспільству сподобалося, а потім під цим же соусом можна вирішувати й свої бізнесові питання чи розправлятися з політичними опонентами. У такому разі цілком можна припустити санкції й проти письменників, які сміють критикувати найвеличнішого лідера, адже вони підривають авторитет глави держави під час війни! І я впевнений — суспільству це теж сподобається.

Така ж ситуація з Конституційним Судом. Гаразд, я особисто в цій ситуації вважаю його шкідливим і токсичним, суспільству не до вподоби його рішення (та й мармизи деяких суддів теж), але що робить Зеленський, у якого, нагадаю, юридична освіта? Із судовою гілкою влади він бореться указом про скасування указу Януковича про призначення Тупицького суддею КС. Але якщо скасувати його призначення, то що робити з сотнями рішень і ухвал, які Тупицький підписав? У такому разі треба їх також визнавати юридично нікчемними і оголошувати в країні режим правового хаосу.

Хоча такий режим у нас уже де-факто функціонує. Бо нещодавні вибори на Франківщині, на горезвісному 87-му окрузі, можна назвати будь-чим, тільки не демократичними й вільними виборами. І весь цей фарс публічно освятив Президент, спочатку провівши ганебну «нараду» з кандидатом Вірастюком, а потім відправивши на округ десант своїх слуг. Річ тут не в прізвищі переможця, бо там, судячи з усього, «обоє рябоє», а в тому, що держава акцептує такі сценарії й тотально нечесну боротьбу. І щось мені підказує, що владу цікавить не так ще один депутатський мандат, бо він монобільшості погоди не робить, а загалом перевірений механізм «виборів» на майбутнє.

У ці місяці влада випробовує суспільну думку, намацує межі дозволеного, тестує свої шахрайські ідеї. Чи заковтне суспільство цей гачок санкцій, анархії, фальсифікацій і правового хаосу? Чи дозволить Зеленському розчистити собі поле для походу на другий президентський термін?

Два роки ми дивилися на Зеленського, як на прірву: з острахом, недовірою й зачудуванням. Але тепер, коли він вирішив переобратися на другий строк, ця прірва дивиться на нас.

Джерело