Шо по борщу. Або історія продовжується
На законодавчому рівні борщ раніше не вважався українським. Світові теж було якось п*фіг, за кордоном часто казали, що борщ - то російський суп. Півроку тому я добився того, щоб борщ в нашій країні офіційно визнали національною стравою. Риторика світу після цього змінилася
Настав час йти далі, і сьогодні Україна подала борщ до ЮНЕСКО. І це не просто написати заяву та відправити її на розгляд. Це 20 візитів до Міністерства культури і МЗС та пакунок документів із 700 папірців. Ми з моєю Громадською організацією «Інститут культури України» збирали то все протягом року: дозволи, історії, досьє, все, що доводить причетність борщу до України.
Сьогодні надійшло офіційне підтвердження, що ЮНЕСКО прийняло нашу заяву і тепер буде вивчати всі документи. Далі — 2 роки великої праці. Ми будемо робити багато активностей, присвячених борщу, щоб рішення ЮНЕСКО було на користь України. Це вже історія не про їжу, а про українську національну ідентичність. Всередині країни та ззовні.
Я ж казав, що ми ще поговоримо про борщ та Україну зі світом, але вже на більш високому рівні.
Дякую кожному причетному. ПрАТ Чумак за те, що завдяки їхній підтримці ми змогли зареєструвати борщ на національному рівні.
Дякую Emine Dzheppar, Міністерству культури та інформаційної політики України, Міністерству закордонних справ України / Дмитрові Кулебі, Олександру Ткаченку, Олександрі Фідкевич, Марині Соботюк, Світлані Фоменко, Валентині Телиці за те, що ми змогли перейти на наступний етап та подати борщ до UNESCO.
Далі — більше. Все буде Україна.
