Передплатити Підтримати

Нові сигнали. В яку гру грають Путін та башти Кремля

Санкції проти РФ за переслідування та арешт Навального за декілька днів стануть реальністю. І для нас ці санкції змінюють чимало

Москва не збирається виконувати рішення Європейського суду з прав людини щодо його звільнення, але політичної волі щодо виключення РФ з Ради Європи немає. Започаткування Євросоюзом нового Глобального механізму санкцій за порушення прав людини на кшталт Акту Магнітського Путіна особливо не хвилює. Він починає торгівлю з новою адміністрацією США і такі «дріб'язкові» перешкоди для нього скоріше фон. А от для нас ці санкції змінюють чимало.

По-перше, обговорення санкційної політики вже не здійснюватиметься через призму російської агресії в Україні. Результат — нам буде складніше просувати нові санкції проти Росії. Багато країн Євросоюзу дивитимуться на загальний обсяг санкцій, на який вони можуть «погодитися», до того ж рішення по санкціях в ЄС приймається за принципом найменшого знаменника. З іншого боку, з’явиться шанс додати декілька персональних санкцій в рамках цього механізму, але це суто символічна історія. Більш того, деякі з країн ЄС можуть спробувати нівелювати «негатив» для себе від нових санкцій шляхом якихось двосторонніх поступок. Незважаючи на всі розмови про нову якість трансатлантичної солідарності, США та ЄС буде важко погодити потужний та послідовний курс щодо Росії.

У Москві це добре розуміють, невипадково Путін та Лавров змінили свої ролі доброго та поганого поліцейського — тепер «поганим» є Лавров, а Путін навпаки надсилає сигнали про партнерство з Європою.

Путін добре розуміє, що у випадку досягнення глобальної угоди між США та Китаєм сьогоднішня Росія просто не «пасує» у майбутній світовий порядок. Він також розуміє, що його режим почали поки що обережно тестувати на стійкість. Час для цього вибраний вдало: в Росії почався процес перезавантаження режиму, в тому числі персонального, російська молодь все менше пов’язує своє бачення майбутнього з Путіним та його режимом. У соціальних мережах з’являється все більше матеріалів про особисте життя Путіна, чого раніше і уявити собі було складно. Очевидно, що утримання контролю над ситуацією стає критичним для російського режиму. Для цього будуть застосовані нові подачки, наприклад, ревізія вкрай непопулярної пенсійної реформи та створення спалахів за кордоном, якими можна відволікати внутрішню увагу та торгуватися зі США. Україна та українці є для цього найбільш пріоритетною мішенню.

Кремлівські клани починають, також поки дуже обережно, грати у свої ігри. До речі, досить ймовірно, що деякі з цих кланів, так званих «башт Кремля» почали зливати інформацію щодо Віктора Медведчука, яка була використана у запровадженні санкцій. Причини можуть бути різні — від контролю за активами в окупованому Донбасі до бажання змінити тактику та стратегію, в тому числі персональну, щодо України. Висновок — щодо нас може грати не тільки Кремль, а й кремлівські клани. Ми маємо добре розуміти, в яку гру ми граємо, і не дозволяти гратися з нами. Завжди грати у свою гру — життєво важливо для нас, інакше не будемо ані суб'єктом, ані об'єктом — просто іграшкою в чужих руках.

США відчутно змінили риторику щодо Росії, але дуже не хотілося б, щоб нас бачили лише через призму РФ. Ми заслуговуємо на те, щоб стати союзником Сполучених Штатів, але для цього потрібна історія спільного успіху — як у боротьбі з російською агресією, так і у перезавантаженні країни.

У нас же навпаки панує «когнітивний дисонанс» — ми послідовно робимо все і навіть більше, щоб зруйнувати досягнуте раніше. Антикорупційні інституції в нас борються не з корупцією, а за своє існування, щоб їх не «поставили на ручне управління». Вирок Стерненку є квінтесенцією відсутності справедливості і повне фіаско судової реформи. Деолігархизацію навіть і починати ніхто не думає, навпаки олігархів можна «вітати», що вони потужні як ніколи. Вакцинація стала предметом жартів та анекдотів.

Цей перелік можна продовжувати на декілька сторінок, але тут він не для критики когось чи чогось. У Кремлі також добре розуміють, як розхитувати ситуацію в Україні, крокуючи до дестабілізації. Там також розуміють, що ніяка допомога наших партнерів не врятує слабку владу та слабкі інституції від деструктивних та агресивних дій РФ. Розуміють це і наші друзі.

Кремль не відповідатиме симетрично, тобто тільки загостренням на Донбасі, на останні санкції щодо каналів та активів Віктора Медведчука — відповідь буде комплексною і включатиме все, що є в російському арсеналі — від інформаційних спецоперацій до атак на об'єкти військової та критичної інфраструктури і провокацій у різних регіонах. Путіну особливо немає, що втрачати, йому потрібні козирі для торгівлі з Вашингтоном, піднімати ставки йому навпаки вигідно. Відбити цю комплексну відповідь можна, але тільки разом з нашими друзями. З новою американською адміністрацією не потрібно загравати і не можна «пропетляти» — потрібно будувати довіру — вона може дуже швидко знадобитися.

Джерело