Держава слабка. Бізнес повинен рятувати себе сам

Протестуючі виступають проти локдауну.

Їхнє право. Вони, як бізнес, повинні думати тільки про свої доходи. І вони думають.

Тому, виходячи зі свого егоїстичного інтересу, і протестують.

Але чи повинен я їх підтримувати? Ні. Бо теза про те, що локдаун не потрібен, нехай люди і далі помирають, трохи розходиться з уявленням про справедливість і те, як влаштоване суспільство. Егоїстичний інтерес протестуючих тут розходиться зі спільними інтересами суспільства. І це нормально. Так буває.

Локдаун — єдиний спосіб боротися з пандемією. Єдиний робочий. Тому його і застосовує весь цивілізований світ. Бо хоче вберегти свою медичну систему від колапсу. Влада Німеччини і Австралії, США і Канади не хоче обмежень. Ці обмеження не приносять їм задоволення. Але вони роблять це, бо іншого виходу немає. Інакше вірус поширюється без контролю. І скоро загрожує всій медичній системі. І так працює не тільки в Україні. В Україні, на жаль, немає довіри до влади. Але це не означає, що влада завжди робить дурниці. Деякі речі необхідні. І локдаун — одна із них.

В Україні найбільш лояльний для бізнесу локдаун з усіх можливих. Навіть занадто лояльний. Всього два тижні в мертвий діловий сезон — це може і не допомогти зупинити поширення вірусу. Це головний недолік такого локдауну. Так що влада, виходячи з міркувань боротьби за рейтинги, вже пішла максимально на зустріч. Далі просто нікуди. Тому всі висловлювання про навмисне вбивство бізнесу і подібні до них — просто неправдиві.

Ви можете сказати, що в ЄС держава допомагає бізнесу. А в Україні — ні. Так, багато в чому це правда. Але що це змінює? Це не змінює того факту, що українська медицина може впасти. Зовсім не змінює. Це стимулює бізнес протестувати? Можливо. Хоча є підозри, що їх стимулюють і інші сили або товариші.

Здатна чи ні українська держава допомогти тим, хто страждає від карантину, не грає ролі, коли ми говоримо про необхідність уберегти медичну систему від колапсу.

Українська держава слабка. Інститути не працюють. І багатьом це дозволяє не платити податки в хороші часи. Але обертається тим, що держава не може допомогти в погані. Тому так, держава не допоможе. Так само не варто чекати від нашої держави пенсій тим, хто зараз працює. Їх не буде. І як бізнес повинен рятувати себе сам в такий час, так і кожен майбутній пенсіонер повинен сам подбати про свій дохід в старості. Це правда України.

Чи треба щось змінити? Так треба. Але тут треба робити реформи. Сплачувати податки. Всім грати за правилами. А цього вже мало хто хоче. Якби Україна виконувала програму МВФ, провела реформи — вже цьогоріч у держави було б в рази більше ресурсів. І це б не скасувало локдаун. Ні. Але дало б державі більше можливостей допомагати. І вберегло б уже багато життів. Бо якби в України були гроші, локдаун ввели б ще в листопаді. І тривав би він набагато довше, ніж смішні січневі два тижні.

І так, не треба порівнянь з Майданом. На Майдан люди виходили за справедливість і за цінності. А не за двотижневий заробіток. На Майдан люди виходили, в тому числі, і за те, щоб тепер протестувальники мали право виступати проти локдауну. Ну і нехай протестують. Люди повинні мати право відстоювати свої інтереси. Але держава потрібна для того, щоб, з огляду на егоїстичні інтереси кожної з груп, приймати рішення, виходячи з інтересів всього суспільства. І точно не в інтересах українських платників податків — колапс медицини і масові смерті.

Джерело