Передплатити Підтримати

Чи добудують “Північний потік-2”? Берлін надії на це не втрачає...

Після того, як у Росії отруїли Навального, почали говорити про те, що тепер “Північному потоку-2” буде “труба”. Мовляв, Берлін зрозуміє злочинну суть путінського режиму і вирішить, що добудова “Потоку-2” не потрібна. Але... Офіційна позиція Німеччини щодо газпромівського газогону не змінилася.

Як і передбачалося, Палата представників американського Конгресу підтримала законопроєкт про посилення санкцій проти російського газопроводу «Північний потік-2». Очевидно, підтримає санкції і верхня палата Конгресу, Сенат, де більшість має шанси зберегти Республіканська партія. Загалом, санкції проти «Північного потоку-2» мають у Конгресі двопартійну підтримку, і це добре. Водночас погано, що у Німеччині, на берег якої має вийти труба «Північного потоку-2», роблять усе можливе, аби американські санкції проти цього газогону обійти.

Під американські санкції проти «Північного потоку-2» потрапляють не лише ті компанії, які прокладають трубу дном Балтійського моря, а й ті фірми, що надають інші послуги, зокрема продають відповідне обладнання, надають приміщення під модернізацію суден або ж страхують. Здавалося би, «Північному потоку-2» оголосили повний «локдаун», адже будь-який контакт із заснованою «Газпромом» компанією Nord Stream 2 AG, яка будує «Потік-2», — і ваша компанія під американськими санкціями… Але мудрагелі з німецької землі Мекленбург — Передня Померанія не втрачають надії. За даними видання Вild, влада цієї землі планує створити «Фонд захисту клімату», який визначить майже готовий «Північний потік-2» як «найважливіший компонент для захисту довкілля у Мекленбурзі — Передній Померанії». Начебто саме цьому фонду, а не компанії Nord Stream 2 AG, надаватимуть свої послуги німецькі компанії, що братимуть участь у добудові газогону. І у такий спосіб ці німецькі компанії начебто уникнуть санкцій США, бо, як пише Bild, «із технічної точки зору жодна компанія з „Північним потоком-2“ не співпрацюватиме».

Важко сказати, чи оборудка з «Фондом захисту клімату» матиме успіх. Але «тілорухи» у районі будівництва газогону тривають. Туди вже прибуло російське судно «Академик Черский», що має прокладати трубу (раніше це робила швейцарська компанія Allseas, але з огляду на санкції США вийшла з проєкту). І влада німецького Штральзунда повідомила: до кінця грудня у районі, де труба «Потоку-2» вийде на берег, відбуватимуться роботи…

Після того, як у Росії отруїли опозиціонера Алєксєя Навального (і особливо після того, як саме німецькі фахівці встановили, що це точно було отруєння), експерти й медії почали говорити про те, що тепер «Північному потоку-2» буде «труба». Мовляв, офіційний Берлін нарешті зрозуміє усю злочинну суть путінського режиму і вирішить, що добудова газпромівського «Потоку-2» не потрібна. Але… Хоча критичні щодо «Потоку-2» голоси німецьких політиків після отруєння Навального справді прозвучали, офіційна позиція Німеччини щодо цього газопроводу практично не змінилася. У Берліні й надалі стверджують, що це, мовляв, не політичний, а суто економічний проєкт.

Аби зрозуміти підхід Німеччини до співпраці з путінською Росією, треба подивитися на співпрацю Німеччини з комуністичним Китаєм. Пекін жорстко критикують у світі за порушення демократичних прав і свобод, зокрема у Гонконзі й Синьцзян-Уйгурському автономному районі КНР. Із закликами вжити до Китаю за це певних заходів виступав Європейський парламент. Але це зовсім не впливає на позицію Берліна, який розглядає Пекін насамперед як державу, з якою Німеччина робить успішний бізнес.

«КНР може впливати на ЄС завдяки інвестиціям у китайську економіку самих європейських держав, насамперед Німеччини, яка не хоче псувати економічні відносини з одним із найбільших експортних ринків світу», — аналізує експерт Politico. За даними Всесвітнього банку, які наводить видання, 2018-го Німеччина продала у Китаї товарів і послуг на суму близько 106 мільярдів доларів. Того року німецький автомобільний гігант Volkswagen продав у Китаї понад 4,2 мільйона автівок. Для порівняння: у США 2018 року Volkswagen продав лише 350 тисяч автомобілів. Тому й не дивно, констатує Politico, що мільйон мусульман-уйгурів, яких у Китаї тримають у таборах примусової праці, у Берліні воліють не помічати… Росія не Китай, але німецькі автомобілі у РФ також купують, і втрачати її експортний ринок Берлін теж не хоче. Тому навіть після того, як Кремль отруїв Навального, Німеччина не планує виходити з проєкту «Північний потік-2». Аби часом не розсердити свого важливого економічного партнера.

До речі, перемога Джо Байдена на президентських виборах у США може трохи полегшити німцям життя. Дональд Трамп розглядав ЄС у цілому й Німеччину зокрема насамперед як економічних конкурентів Америки. Саме тому Трамп жорстко критикував Берлін — за те, що той недоплачує у бюджет НАТО й будує «Північний потік-2», аби купувати ще більше газу в Росії, від якої США Німеччину захищають… На відміну від ексцентричного Трампа, який не виключав навіть виходу США із НАТО, розсудливий Байден добре розуміє важливість трансатлантичної співпраці. А відтак зробить усе, аби налагодити добряче зіпсуті за Трампа німецько-американські відносини. Ось тільки чи зможе при цьому Байден займати щодо «Північного потоку-2» таку саму непримиренну позицію, яку займав Трамп? Можливо, зможе (до того ж є Конгрес, у якому санкції проти газогону мають двопартійну підтримку). Але зробити це Байдену буде важче, ніж Трампу…