Казахстан з Україною, або Знову про мову
Головна зброя України - мова
Роблю вчора ввечері на турецькому пляжі зарядку (типу дика наддніпрянська йога), нікого не чіпаю… Раптом з-за спини:
— Слава Україні!
— Героям Слава! — спершу відповідь, потім розгибаюся, озираюся…
Казах. Хлопець років 35-ти.
— Ізвінітє за бєспокойство, но я нє мог нє подойті… В Казахстанє в пєріод Майдана ми заслушівалісь вашімі пєснямі… Я благодаря вам дажє мову чуть-чуть виучіл…(наспівує слова з пісні «Ах Бандеро» за які у ФБ блокують).
Далі відбувається розмова, компліментарну частину якої я опускаю, відразу переходячи до суті:
— У нас в Казахстанє тожє всьо очєнь плохо в язиковом вопросє. Руководство страни нє хочєт вступать с россіянамі в конфлікт. Прєподаваніє в школах в основном по-русскі. Но русского от казаха вєдь просто отлічіть по разрєзу глаз… (сміється). Поетому нам асіміляція нє грозіт. А вот украінцєв русіфіціровать — раз плюнуть. Как отлічіть русского от украінца, єслі он по русскі говоріт? Нікак! Вашє главноє оружіє — язик. Поетому оні будут дєлать всьо, чтоби нє дать вам заговоріть на своєй рідной мовє.
— Ви хто по професії, вибачайте?
— Я работаю в банкє в аналітічєском отдєлє по оцєнкє крєдітних портфєлєй.
Далі — тривала розмова про поклади сланцевого газу, вугілля та інших корисних копалин, на які багата Україна.
— Война на Донбасє потому і началась, что туда в 2012-м должни билі зайті ШЕЛЛ І ЕКСОН МОБІЛ, а росіянє етого нє хотєлі. Да і шельф в Криму с вишкамі Бойко отжалі в пєрвую очєрєдь. Всє войни в соврємєнном мірє із-за енергорєсурсов. А люді — вєдь тожє енергорєсурс. Только потрєбітєльскій. Говоріт чєловєк по русскі, значіт будєт смотрєть русскіє фільми, дєткам своім показивать русскіє мультікі, кніжкі русскіє чітать, новості слушать. А от каждого просмотра, от каждой куплєнной кніжєчкі, копєєчка в російскій бюджєт капаєт. На нєйо, новиє кніжєчкі випускаются, армія содєржітся, чіновнікі… Лояльность к «русскому брату» воспітиваєтся. Растьот, богатєєт імпєрія, которая рано ілі поздно прідьот за своімі русскімі душамі. Поетому мова — ето вашє всьо!!! Нє будєт мови — нє будєт Украіни. Вот я хоть по русскі говорю, но мєня єщьо нікто в жізні русскім нє назвал. Ліцом нє вишєл нащадок Чінгізов…(сміється). А вас я по трєзубу на груді узнал. А єслі б рубашка на вас била надєта, і по русскі б говорілі, то нікогда би нє догадался, что ви етот…
— Антін Мухарський…
— Тю … та нє обманивайтє мєня. ви ж етот… ну в шапочкє нємєцкой… «Ах Бандеро, украінскій апостол…»
— Орест Лютий?
— О точно! Орест Лютий! Ізвінітє, а Мухарского нє знаю… Ето ваша настоящая фамілія? (сміється) Даха-Браха у вас крутая єщьо. І еті дєвочкі кабарє…
— Дах дотерс?
— Да точно! Мєня Арсєн зовут…
— Антін, дуже приємно… — ручкаємось.
— Там у вас послєзавтра люді под Радой собіраются, протів отмєни мовного закона… так я с 9-ті утра буду стрім смотрєть. У нас в Казахстанє очєнь много украінцєв, особєнно молодих, коториє імєлі русскіє фамілії опять на украінскіє пєрєдєливают. Фоменков на Фомєнко, тіпа… Молодьож — вся за Украіну. Да і старікі тожє… Вот люді вашєго поколєнія, которим сєйчас лєт 40−50, большє за совок дєржатся. Вам с молодимі надо работать. Украінізіровать тєх, кто імєєт хотя би каплю украінской крові. Так можно імпєрію разваліть. Ви жє відєлі, что в Хабаровскє проісходіт? Про «Зельоний клін» слишалі? Ето жє бившіє пєрєсєлєнци с Украіни тама бунтуют. Гдє украінци — тама і свобода!
— Я бачу ви добре розбираєтесь в українському питанні, — сміюся я.
— А как жє, — сміється він у відповідь, — можєт ето і нє хорошо с моєй сторони такоє говоріть, но для нас казахов — ето отлічно, что всьо вніманіє Росії сєйчас к Украінє пріковано із-за войни. Ви і за нас, і за бєларусов с німі воюєтє. А ми тєм врємєнєм дєлаєм виводи. Учімся. Оні вєдь тожє на наш Сєвєрний Казахстан нєровно дишат… Ви ето, ізвінітє, что я вас от отдиха отриваю… Но очєнь хотєлось виразіть слова поддєржкі… Ви тама в Украінє, пєрєдавайтє друзьям, что Казахстан с вамі!!!
Так от… ПЕРЕДАЮ!!!)))
— Може фоточку разом на пам'ять для, Фейсбука? — питаюся на прощання.
— Та нєт, ізвінітє. У нас ФСБшніков в Казахстанє полно. Да і я нє очєнь хочу в соцсєтях свєтітся. Слєдят оні за намі…
— Це точно! То хоч сфотографуйте як я «берізку» роблю для ілюстрації нашої бесіди. Може трохи ху*ово, але вже як вмію))
А чи не назвати їхню «берізку» нашою «тополею»? О! Це — тема для наступного допису. Всім — цьом).
