Капітуляція в обгортці референдуму
Прочитала у вівторок ввечері новину про ідею команди Зеленського провести референдум про мирний договір з Росією і заснула зі стійким відчуттям катастрофи, яка насувається. А в середу вранці прокинулась з чітким розумінням, що країну зливають в унітаз.
Заява новоспеченого недолюстрованого голови президентської адміністрації Андрія Богдана (юриста Коломойського) про референдум щодо мирних переговорів з Росією може свідчити лише про одне — нова українська влада готова миритися з Росією на умовах Путіна. Можливо, це і є реалізація тези Зеленського з інавгураційної промови про те, що заради миру він готовий на все, окрім торгівлі територіями. Якраз Путін і хоче впихнути інфікований «русским миром» Донбас у тіло України, а питання Криму він давно вважає вирішеним. Умови Путіна відомі — автономія окупованих території Донбасу (з подальшою федералізацією України), позаблоковий статус України, російська мова як друга державна і тому подібне. Ну, і ще одна умова — що Росія ніякий не агресор, а миротворець. Зеленський, нагадаю, у своїй промові жодним словом не обмовився про російську агресію. Лише сказав, що не ми розпочали цю війну. Хто розпочав, не уточнив. Що дає широке поле для трактувань…
Отже, якщо Україна в принципі йде на мирні переговори, то, зрозуміло, що на давно озвучені Росією вимоги вона апріорі погоджується. Одразу після перемоги Зеленського до цього почали готувати громадську думку: спочатку «миротворче» відеозвернення предстоятелів різних конфесій (окрім Епіфанія), де йдеться про «здоровий діалог» і «стіл переговорів», потім оприлюднення соціології, де більшість українців заради встановлення миру підтримують автономію Донбасу. Вже тоді стало зрозумілим, що Зеленський готує грунт для можливої капітуляції.
Тепер усю цю зраду (вже справжню махрову зраду, а не ту фейкову, яку «зрадофіли» розганяли напередодні президентських виборів) «узеленського» хочуть загорнути у привабливу обгортку референдуму. Думаю, на референдум «під шумок» мирних переговорів можуть запхати і ще кілька «насущних» питань — і про мову, і про зовнішньополітичний курс… І в такий спосіб спробують знівелювати як нещодавно ухвалений Закон про функціонування української мови як державної, так і запис у Конституції щодо стратегічного курсу України на ЄС і НАТО. Бо ж народ — найвищий носій влади. Не даремно і Зеленський, і його оточення не раз повторювали фрази про «пряме народовладдя». Референдум хочуть робити з подвійною метою. З одного боку, щоб формально прикрити зрадницькі дії. Тобто капітуляцію загорнути в обгортку референдуму. З іншого, перекласти відповідальність із себе на «абстрактний» народ. Це вже суто юридична підстраховка на майбутнє. Так звана колективна відповідальність, а насправді колективна безвідповідальність.
Європа і Трамп, звичайно, зітхнуть з полегшенням. Україна сама звільнить їх від морального обов’язку підтримувати її у боротьбі з агресором. Прямі мирні переговори з Росією — це жирний хрест на Мінських угодах (в україському, а не путінському трактуванні), на Нормандському форматі, на міжнародній антиросійській коаліції. Але що при цьому про нас подумають у глибині душі наші західні союзники, яке презирство і зневага залишиться у них в «сухому залишку»…
Те, що зараз намагається робити Зеленський, чи радше ті, хто за ним стоїть, перевершують усі мої найгірші очікування. Принаймні за темпами трагедії, що насувається. З таким самим успіхом українці могли б обрати президентом і Медведчука. Щодо наслідків — жодної відмінності. Це і є фінальна стадія реалізації сценарію Кремля з «примушування України до миру».
Заява Богдана про «мирні переговори» з Росією, зроблена у той самий день з оприлюдненням указу про розпуск парламенту, свідчить про наперед продуманий план бліцкрігу.
Усі свої паскудства вони поспішають провернути у перші місяці чи навіть тижні президентства Зеленського, поки його виборці перебувають в ейфорії, а противники — у стані шоку та розгубленості як від самого факту перемоги Зеленського, так і його перших дій. Безпорадна реакція народних депутатів, зокрема лідерів парламентських фракцій на заяву, а потім і антиконституційний указ Зеленського про розпуск Верховної Ради, свідчить про повну деморалізацію українського політикуму. Нагадаю, саме з порушення Конституції починав своє президенство Віктор Янукович, повернувши собі через Конституційний Суд кучмівські повноваження. Це шлях до узурпації влади. А дострокові вибори — це перший суттєвий крок на цьому шляху.
Таке враження, що страх втратити залишки рейтингу напередодні виборчої кампанії, паралізував нардепів. Вони мені нагадують кроликів перед удавом. Саме цим шоковим станом хоче сповна скористатися команда новообраного президента. Тому і діє нахрапом. Мабуть, розраховує провести «мирний референдум» одночасно з достроковими парламентськими виборами.
Не випадково «риги» так активно повертаються в Україну, не випадково Портнов почав атаку на Порошенка. Абсурдний позов проти нього за державну зраду — це насамперед психологічний тиск, аби ще більше дістати його після болючого програшу. А також спроба дискредитувати екс-президента в очах виборців. Це робиться для того, щоб Порошенка, як потенційного лідера опозиції, зв’язати по руках і ногах, щоб не міг чинити активного опору.
Усі свої диявольські задуми нова влада планує реалізувати саме у розпал літа, коли активна частина суспільства буде у відпустках, можливо, поза межами України. У такий спосіб сподіваються уникнути потенційного Майдану, який традиційно в Україні припадає на осінь.
Але уникнути Майдану в разі реалізації цього сценарію їм не вдасться. Народ такої наруги не проковтне. Відпустки не вічні. Люди повернуться…
Чим уся ця авантюра закінчиться, сьогодні важко передбачити. Але нічого доброго усе це не віщує. Команда Зеленського заганяє і державу, і себе у катастрофічну пастку. Єдине, що у разі провалу, вони втечуть з України, їм є куди (у того ж Зеленського є вілла в Італії), а нам усе це лайно розгрібати.
Можливо, хтось скаже, що я малюю неймовірну апокаліпстичну картину, але виграш Зеленського також багато хто вважав неймовірним.
P.S. Олена Зеркаль (заступник міністра закордонних справ за президента Порошенка) відмовилась від посади заступника глави адміністрації президета Зеленського. Указ про її призначення з’явився учора ввечері, а вже сьогодні зранку зник з сайту адміністрації президета. Думаю, на рішення Олени Зеркаль вплинула заява Богдана про «мирний референдум».
Багато хто позитивно сприйняв її несподівану появу у команді Зеленського, розцінив це призначення як свідчення незмінності зовнішньо-політичного курсу України. Але, вочевидь, пані Зеркаль зрозуміла, якими є справжні наміри команди новообраного президета і не захотіла брати в них участь.
