Не узагальнюйте: «винна влада». Завжди є конкретний винуватець

Без відповідального виборця не може бути відповідальних політиків

Більш за все критиці громадськості піддається влада загалом. Так, наче влада — це щось окреме від суспільства, норм і правил, які громадськість толерує. Наприклад, багатозначне «всі вони однакові — прийшли до влади, щоби красти» — це ж не тільки прояв ненависті. Це і дозвіл, констатація реальності з якою громадяни згодні.

Найбільшою недовірою, згідно опитуванням, обдарована Верховна Рада. От так от. Знову загалом. Не партії, не групи, не крила, а вся інституція. І громадянам байдуже, що половина з народних обранців є тими самими «міцними господарниками», яких вони обирають за гречку, чи премію на містоутворюючому підприємстві.

Парадокс полягає в тому, що декларуючи прагнення жити у вільному демократичному суспільстві, українці досі користуються радянською системою координат. З її колективною відповідальністю, сприянням самонавіяної бідності, як ознаки належності людини до привілейованого класу отримувачів жебрацьких благ, зневагою до особистостей та невірою у принциповість позиції, яку людина відстоює публічно.

Хочете дізнатися, коли Україна подолає цивілізаційну кризу та остаточно вирветься з постколоніальної ери? Коли громадянин навчиться нести відповідальність за тих, кого обирає. А також звикне задавати предметні питання конкретним винуватцям. Коли, як в Сполучених Штатах, українські виборці будуть говорити: «Це питання, цей законопроект, висунутий такими то депутатами, підтриманий такою то партією, провалили такі то партії, депутати, органи влади. І робитимуть з цього електоральні висновки.

Без відповідального громадянина та виборця не може бути відповідальних політиків та вільних демократичних виборів. Доведено мажоритаркою в Україні.

Джерело