Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Чи зніме Тимошенко свою кандидатуру на користь Гриценка?

Така «спецоперація» може гарантувати йому президентство, а їй — омріяну посаду прем’єр-міністра

Стримана реакція речника президента Росії Дмитра Пєскова на заяву президента Петра Порошенка про припинення дії угоди «Про дружбу і співробітництво між Україною і Росією» засвідчує очевидний факт, що вкрадені родовища газу на шельфі Криму цінуються у Кремлі більше, ніж так звана дружба між народами. Заради цих родовищ Росія брутально порушила пункт 2 угоди, що гарантував недоторканність кордонів між двома державами.

Рішучий крок української дипломатії має стати початком цілеспрямованої та всім зрозумілої політики на відновлення територіальної цілісності України.

Другим кроком має стати значне зростання видобутку газу в Україні, щоб не допустити втрати газотранспортної системи. В разі побудови газогону Північний потік-2, Росія припинить постачання газу магістральними газогонами України. Після цього запропонує викупити ці газогони за ціною металобрухту. Втрата газогонів може призвести до втрати суверенітету. Саме така трагедія фактично сталася з Білоруссю. Для значного зростання видобутку, що дозволить заповнити хоча би мінімальною кількістю газу магістральні газогони України, потрібний прихід нафтогазових гігантів Ексон та Шеврон. Це врятує магістральний газогін.

Такий крок довів би Росії, що українська влада вміє давати рішучу відсіч зазіханням на майно і джерела бюджетних надходжень держави. До того ж Росія переконалася б у безперспективності своєї політики щодо України, якби реформування української економіки просувалося набагато швидше. Реформи — лише інструмент навчитися жити без боргової голки. Пенсійна і медична реформи мають на меті скорочення витратної частини бюджету, а реформи, які б сприяли приходу іноземних інвестицій, збільшили б дохідну частину бюджету.

За нинішніх умов втілити в Україні рекомендації навіть колегії Нобелівських лауреатів з економіки неможливо. Бо лауреати виходять із хибного припущення, що сучасна ринкова економіка має на меті добробут усіх громадян країни, а українська економіка через особливості проведеної за часів президента Кучми приватизації, працює на добробут обмеженої кількості фінансово-промислових угруповань. Дракон може народити тільки Дракона. І планова економіка могла народити тільки олігархічну, бо при владі залишалися партійно-комсомольські і господарські керівники. Поки ці два покоління не відійдуть від влади з природних причин, надії на зміну олігархічного ладу невеликі. Та для повного відходу цих генерацій від влади потрібно не менше 40 років, як у Мойсея… 27 років минуло і це обнадіює.

Хоча олігархічна економіка була створена президентом Кучмою, найкращим захисником олігархічного ладу був не «батько», а політик молодшого покоління — Юлія Тимошенко, яка досі вдало поєднує популістську демагогію і послідовний захист засад олігархічного ладу в реальній політиці.

Оскільки олігархічний лад неминуче призводить до нестачі коштів у бюджеті держави, а, отже, зростання державного боргу, неважко передбачити наслідки перемоги пані Тимошено на президентських виборах 2019 року. Стрімке збільшення державного боргу і остаточна відмова МВФ продовжувати співпрацю з Україною. Це, своєю чергою, призведе до припинення кредитування іншими міжнародними кредиторами. І тоді Росія залишиться єдиною надією і за відносно невиликий кредит купить повну лояльність нової української влади. Про незалежність України, не кажучи про відновлення кордонів, на наступні 50 років можна буде забути. Чому на 50 років? Протягом цього періоду відновлена Російська імперія розвалиться, оскільки заснована на таких же олігархічних засадах. Тоді в України, можливо, з'явиться ще один шанс здобути незалежність і нову модель економіки. «Капіталізм тільки тоді стає ефективною економічною моделлю, якщо працює на переважну більшість населення». Ці слова належать відомому економісту Рею Даліо. А олігархічний капіталізм тому і не ефективний, бо працює на невеличку меншість суспільства.

Оскільки вихід у другий тур президентських виборів Тимошенко і Порошенка може спонукати виборця обрати «менше зло», тобто чинного президента, то Москва готова застосувати підступніший план. Насправді Тимошенко більше приваблює посада прем'єра, ніж президента. Відтак цілком можлива змова між двома кандитатами, які мають шанси перемогти Порошенка -Тимошенко і Гриценка. На якомусь етапі перегонів, коли стане зрозумілим, що чинний президент потрапляє до другого туру, Тимошенко може зняти свою кандидатуру, аби до другого туру потрапив Гриценко. Тоді виборцю буде нелегко робити свій вибір за принципом найменшого зла. Бо пан Гриценко ще не засвітився як послідовний захисник олігархічного ладу. Це тому, що економічні питання — не його профіль. Утім, достатньо проаналізувати висловлювання олігарха регіонального маштабу Віктора Балоги, який, радше за все, очолить передвиборний штаб пана Гриценка. В інтерв'ю у жовтні 2017 (тоді ще не знав, що просуватиме Гриценка у президенти) Балога казав, що йому подобалася ідея Путіна йти разом до Європейської спільноти. З цього можна зробити висновок, що йому імпонує гасло: «Олігархи всіх країн, єднайтеся!».

Отже, щоб втілити московський план, пан Гриценко має підписати зобов’язання винести кандидатуру Тимошенко на посаду прем'єр-міністра у разі перемоги на президентських виборах. Не таємниця, що той, хто виграє президентські вибори, матиме перевагу і на парламентських. Якщо Гриценко переможе на президентських, буде велика вірогідність перемоги партії Тимошенко на парламентських, за сприяння Гриценка, Москви і значної частини олігархату, який зрозуміє, що треба якомога швидше приєднатися до переможця. І тоді врешті-решт Тимошенко отримає довгоочікувану посаду прем'єра. За такого сценарію навіть Мойсей заплакав би від жалю, бо сорока роками поневірянь у пустелі Україны буде замало.

У виборця небагатий вибір: усі три головні кандидати на посаду президента є захисниками олігархічного ладу. Але не всі однаково влаштовують Путіна. Точніше, лише чинний президент його точно не влаштовує…

Схожі новини