Путін будує оновлений СРСР

Путін готує публіку (перш за все, своїх адептів, яких донедавна було понад 85 відсотків) до запланованої у Кремлі трансформації країни


Після початку російської агресії що у нас, що у світі дуже популярними стали паралелі з початком ХХ століття. Війна розпочалася акурат у соту річницю Першої світової. Саме це беруть за точку відліку, нанизуючи відтак послідовний триб подій — війна, спроба буржуазної революції в Росії і большевицький переворот. Він, знано, увінчався реставрацією імперії — 1922-го проголошено її реінкарнацію під назвою СРСР.

Після рандеву з Трампом Путін заявив, що вступ України до НАТО спричинить катастрофу, і пообіцяв жорстоку відповідь. На перший погляд, доволі марнославно, бо час нині такий, що ніхто з притомних політиків не береться прогнозувати навіть завтрашній день. Я б теж не ризикував зазирати аж так далеко у майбутнє (де Україна, а де НАТО?!), а от кремлівський самітник, схоже, вважає, що він — безсмертний…

Путін взагалі вибудовує свої останні публічні заяви, намагаючись підготувати публіку (перш за все, своїх адептів, яких донедавна було понад 85 відсотків) до запланованої у Кремлі трансформації країни.

Нинішній господар Кремля не вигадує велосипед. Він не випадково критикує Лєніна за його «ліберальність» щодо поневолених націй. Він уважає принцип «самовизначення, аж до відокремлення» шкідливим, таким, що спричинив «найбільшу геополітичну катастрофу XX століття — розвал СРСР». Тому припускає поховання кремлівської мумії, спричинивши підозри російського публіциста Олександра Нєвзорова, що, мовляв, ВВП готує місце у мавзолеї для себе.

Та жарти жартами, найдоцільніше, мабуть, було б прослідкувати ланцюжок путінських філіпік, і зрозуміти, що його головною метою є своєрідний апгрейд комуністичної імперії. Не знаю, наскільки успішним стане цей проект, позаяк «в одну ріку не увійдеш двічі». Однак мусимо визнати, що божевільні з точки зору адекватних людей ідеї російського вождя, попри діагнози, стають нашою з вами реальністю.

Путін каже, що ніколи не викидав свого партквитка. Що «Моральний кодекс будівника комунізму» є нічим іншим як марксистсько-ленінською інтерпретацією Біблії. Ці мислеформи Путін озвучує, знаючи своїх головних вдячних слухачів, серед яких пенсіонери, що ностальгують за СРСР, та розмаїті громадські організації, здебільшого, патерналістського ґатунку та численна «секта імперців» на кшталт «Ізборского клуба» чи дугінських фанатів.

Маючи такий електорат, Путін уважав би помилкою не пограти на суспільних настроях. Українська авантюра спричинила майже цілковиту міжнародну ізоляцію Росії, натомість розв’язала руки кремлівській ОЗГ на теренах «оточеної фортеці». Ніщо не вадить учорашнім комуно-кадебістам провадити тут найекзотичніші соціальні експерименти (пенсійну псевдо-реформу, наприклад), мотивуючи їх зовнішніми загрозами, жупелом національної катастрофи, яка у ватних мізках утілена в можливості остаточного розвалу Росії.

З опозицією Кремль давно поквитався і за Болотну, і за проукраїнські марші. Жалюгідні залишки нескорених кинуть, як кістку, Кадирову. А місцеві «капіталісти», які донедавна годували кримінальну путінську гоп-компанію, нікому не потрібні із замороженими рахунками у західних банках. Їм дадуть спокій за умови тихої згоди на націоналізацію усіх статків у Росії (звісно, на користь атєчєства), а депортація за кордон стане для цих нуворишів найвищою мірою покарання. Прокурори «знавіснілого Заходу» тільки й чекають на російських vip-підсудних…

Замість висновку процитую улюбленого Єжи Лєца: «Ідею можна докультивувати до культу».