Путінських срібняків «кровосісю» Азарову замало

На українську пенсію облизувався, та по губах надавали


Пригадуєте, як за свого прем’єрства «госпідар» Азаров вчив українців виживати: «Браті лопаті і копаті, капусту сажаті»? Сам же так звик не горбатячись «капусту» косити, що й після втечі до Росії вирішив не відмовляти собі у цьому задоволенні. До гробової дошки розкошувати на те, що вдалося «умикнути» з України, — цього Азарову замало видалося. Вирішив ще й українською пенсією сповна поживитися. Розщедрився на адвокатів, сподіваючись щедрі пенсійні відсудити. А в результаті отримав шиш.

Навіть після втечі ніщо не заважало Азарову отримувати нараховану в Україні пенсію (звісно ж, не особисто — за дорученням). Аж поки у грудні 2015-го Печерський суд не наклав арешт на азаровські «пенсійні» в «Ощадбанку». Відтоді і почалося: через довірену особу «госпідар» «діставав» українську Феміду, намагаючись відсудити «зароблене непосильною працею». Ціна питання — 17 тисяч 253 гривні на місяць (таку пенсію нарахували екс-прем'єрові).

Максимум, чого вдалося домогтися утікачу, — судових рішень, які зобов’язували Пенсійний фонд розглянути заяву представника Азарова щодо поновлення пенсійних виплат. Але у ПФУ з виконанням не поспішали, посилаючись на те, що Азаров повинен особисто подати заяву і відповідний пакет документів.

Справа дійшла до Верховного суду. Він і поставив жирну крапку. Точніше — хрест на «пенсійних» апетитах Азарова. Ледь не накаркав Янович, коли на прес-конференції у Білокам’яній про паперть заїкнувся. «На паперть ходжу: ось так знімаю кепку і збираю», — верещав, розлючений запитанням про те, на які «шиши» у Росії живе. В Україні так «окапустився», що до паперті йому далеко. Але жлобство — велика сила. Після українських судів воно і до Кремля Яновича з простягнутою кепкою може довести: служу, мовляв, вірою і правдою — подайте на пенсію.