Конфлікт «батьків і дітей»?  Його не існує!

Напередодні я трохи побила глечики з татом. Причиною стало нерозуміння одне одного.Часто батьки, з висоти прожитих років, намагаються застерегти своїх чад від певних життєвих помилок. Однак це не завжди до вподоби молоді. Дехто з них вважає поради рідних застарілими та неактуальними, інші ж спеціально роблять навпаки. Так сталося і в моїй родині. Тато, як справжній янгол-охоронець, завжди хотів перекласти свій досвід мені в голову, запобігти неприємним ситуаціям та допомогти порадою. Але до певного віку я сприймала це як батьківський контроль. Сьогодні я розумію — він мав рацію. 

Декілька років тому я мріяла підстригти своє довге волосся та пофарбуватися у модний тоді колір. Робити це мені не дозволяли, мотивуючи тим, що лише зіпсую свою шевелюру. Так і сталося. Переїхавши на навчання до іншого міста, перше, що я зробила, — пішла до перукаря. Перший тиждень тішилася новим образом, але за кілька днів переконалася в правоті батька. Але зізнатися йому в тому я не змогла. 

У дитинстві батьки забороняли мені їсти чіпси, фаст-фуд та пити солодку газовану воду. Але як так, вони ж такі смачні? Одного разу, після школи, зекономивши гроші на шкільному обіді, я накупила чіпсів. Досі пам’ятаю, з якою насолодою їх тоді їла, і не розуміла, чому мені забороняють таку смакоту. Вже за кілька годин мій шлунок “влаштував” мітинг та вимагав повернути ту всю гидоту назад. Живіт болів нестерпно, але перед батьками я грішила на шкільну їдальню, а не на чіпси. Зізнатися їм у причині свого самопочуття так і не змогла. Тоді мені здавалося, що вони просто нічого не розуміють і не знають. Згодом усвідомила, що це лише певний аспект їхнього піклування. Неможливо прожити життя, не розбивши коліна, не пострибавши по калюжах, не отримавши “двійку”. 

Чи легко бути молодим? Молодь, як сліпе кошеня, вивчає світ на смак та дотик, пропускаючи все через себе. Години виховних розмов батьків — ніщо порівняно з хвилиною власного досвіду, часто гіркого та болючого. 

Як казала моя бабуся, “Будуть свої діти — зрозумієш”. Створивши свою родину, ми часто перетворюємось на наших батьків. Хочемо прожити життя дитини за неї, часом виправляючи свої помилки. Ось, наприклад, хотілося вам стати лікарем, але життя склалося так, що вступили у технічний навчальний заклад. Тому свою кровинку агітуєте за медичний. А чи це їй справді треба? Зауважу, що лише 30% випускників одного з кращих ВНЗ країни Львівської політехніки  працюють за спеціальністю. Впевнена, що іншим 70% просто не до вподоби їхній фах. 

Не намагайтесь забезпечити своєму чаду  безхмарне існування. Кожна дівчина плакатиме через хлопця. Кожен хлопець хоч раз у житті полізе в бійку. Всі через це проходять. Це життя, досвід. У більшості випадків достатньо просто вашої поради, і аж ніяк не участі. Нехай усі вчаться на своїх помилках.

Не можна пояснити дитині, що праска гаряча, поки вона одного разу сама не торкнеться її пальчиком. Час від часу дозволяйте дитині розбити коліно на життєвому шляху, бо у 50 це зробити неможливо. У молодому віці травми, особливо душевні, загоюються швидше. 

З упевненістю кажу, що конфлікту між батьками і дітьми не існує. Бо всім нам в молодості здавалося, що ми знаємо краще, а батьки просто прибульці з минулого і не розуміють нас. Нам хотілося випробувати себе на міцність та стійкість.  І лише з часом розуміємо, наскільки мудрими були поради батьків. А звідки взятися цим порадам, як не з власного досвіду? Наші батьки теж прогулювали пари, курили за рогом школи та пропадали ночами на дискотеці. І тепер вони впізнають свою молодість у нас.