Київ-Варшава - і далі спільна справа. Але вже під іншу Дуду...
На перший погляд, перемога Анджея Дуди на президентських виборах у Польщі жодної небезпеки для польсько-українських відносин не таїть.
Під час виборчої кампанії обидва кандидати, Броніслав Коморовський і Анджей Дуда, неодноразово висловлювали свою підтримку Україні, засуджували Кремль за анексію Криму і війну на Донбасі. Коморовський як чинний президент був трохи дипломатичнішим у висловах, а Дуда слів не добирав.
“Сучасна Росія не має нічого спільного з демократією, - казав Дуда. - Це підтверджують щоденні порушення російської конституції... Росія - перша європейська держава, яка здійснила військове втручання у справи іншої незалежної європейської держави, захопивши частину її території» (очевидно, Дуда мав на увазі післявоєнний період). “Я з великим занепокоєнням ставлюся до думки про те, що з Росією потрібно домовлятися за будь-яку ціну, - застерігав Дуда. - Хочу наголосити, що нема таких економічних інтересів, які стали б підставою для того, щоб ми, чесні люди, продали Україну». Дуда навіть казав, що Польща може подумати над тим, аби відправити в Україну свої війська. (Але згодом, коли Коморовський його за це критикував, мовляв, усе треба робити в рамках НАТО і ЄС, Дуда з цієї “слизької” теми з'їхав).
Але не все так райдужно, як здається. За словами Дуди, він прагнутиме збільшити роль Польщі у формуванні політики ЄС щодо його східних сусідів. Це треба лише вітати: було б добре, аби дружній Києву голос Варшави зазвучав у Брюсселі ще голосніше. Однак, із реалізацією таких намірів Дуда може мати певні проблеми. Обраний президент представляє консервативну партію “Право і Справедливість” (ПіС), лідера якої, Ярослава Качинського, у західноєвропейських “салонах” вважають... трохи дивним, так скажемо. Зокрема, Качинський має у Брюсселі стійкий імідж євроскептика, тобто політика, який виступає проти подальшої інтеграції в рамках ЄС. Качинський часто критикував уряд ліберальної “Громадянської платформи” за те, що той “прогинається” перед німцями... Важко очікувати, що у Берліні, який є першою скрипкою євросоюзівського оркестру, на польського президента з партії Качинського чекатимуть із розпростертими обіймами.
