Безнадія.gov.ua

Коли 100 днів тому президент (за своєю квотою) і Верховна Рада благословили другий уряд Арсенія Яценюка, чимало українців усі плечі собі заплювали: так «тьхукали», боячись зурочити великі сподівання на команду професіоналів-реформаторів, яка зробить з України — справжню Європу.

Та гасло «жити-по-європейськи» урядовці почали втілювати у життя вибірково. Ціни — європейські, тарифи на комуналку теж до євровисот рвонуть, а заробітки українців стрімко наближаються до показників країн третього світу. Такими темпами зможемо помірятися з Конго чи Зімбабве і рівнем безробіття, й умовами ведення бізнесу, й інвестиційною непривабливістю. А там, гляди, зрівняємося з третім світом не лише за рівнем життя, а й за тривалістю. Будемо жити злиденно, зате — недовго.

Тільки без паніки. Щонайменше до грудня, поки в уряду «прохвесіоналів» кредит недоторканності не вичерпається (затверд­ження парламентом кабмінівської програми — річна страховка від відставки), з голоду точно не помремо. Прем’єр Яценюк і далі щедро годуватиме нас «локшиною» під реформаторським соу­сом. І не тільки нас, а й Європу з Америкою, щоб західні транші на «геніальний план порятунку України» не переводилися.

Пан Яценюк розповідатиме західним партнерам, як уряд зі шкіри пнеться, аби витягти Україну з корупційного болота й економічної кризи. А потім розіграє перед камерами чергову популістську сценку. З репертуару «як дбайливий прем’єр безвідповідальну очільницю НБУ на килим до президента викликав, щоб гривню врятувати». Благо — є на кого політику «народомору» списати. Різке підняття тарифів? Та це, мовляв, — до Міжнародного валютного фонду (хоча у вимогах МВФ йшлося не про тарифи, а про необхідність збалансувати доходи і витрати бюджету). Космічні валютні стрибки, які вклали у кому малий і середній бізнес і через які при українських зарплатах маємо європейські ціни, — це до Гонтаревої. А що у нас варварська податкова політика бізнес, а з ним — й економіку в асфальт закатує (кому вдалося врятуватися, намагається у тіні виживати) — про це пан Яценюк «скромно» мовчить.

Як і про чергове урядово-парламентське окозамилювання для МВФ, яке видають за реформи, необхідні для отримання кредитного траншу. Йдеться про пакет ініційованих Кабміном законів, за який Верховна Рада проголосувала 2 березня (пригадуєте: зміни до держбюджету, обрізання пенсій працюючим пенсіонерам?). Знаєте, як презентував його депутатам прем’єр Яценюк (за інформацією «Української правди» прем’єрське зізнання прозвучало на засіданні порошенківської фракції)? «Цей пакет законопроектів, — каже, — стан напіввагітності. Якщо я вам скажу, що там є реформи, — збрешу».

Та якби за кожне таке зізнання з Арсенія Петровича хоча б по тисячі штрафу до держказни стягували, за рік його прем’єрства у бюджет стільки б набігло! Хай би прем’єр розповів, де хоча б кілометр так званої стіни на кордоні з Росією, на яку ще у вересні минулого року виділили перші 100 мільйонів гривень. Таку показуху напередодні парламентських виборів перед камерами влаштували, коли Яценюк на Харківщину їздив «стінний» проект інспектувати. А прохідний двір на ділянці кордону, звідки мали розпочати будівництво стіни, як був, так і залишився. Журналістам демонструють кілька метрів металевої загорожі з колючим дротом — як «виставковий варіант» монументального проекту.

А з розрекламованим зниженням єдиного соціального внеску (ЄСВ) яка мильна бульбашка вийшла. Яценюк нахвалитися не міг, розповідаючи, як бізнесу життя «пакращили». Тільки забув згадати про непідйомні умови, які прописали для отримання знижки на ЄСВ.

«Іноземному легіону» в уряді, якому приписували роль палички-виручалочки (мовляв, покажуть «нашим», що означає по-новому працювати, настановлять на путь істини), теж нічим похвалитися. Але тут і дивуватися нічого: проти системи і десятеро у полі не воїни. Та й новеньким українським паспортом громадянина України можна з кожного зробити, а ось патріота України, на жаль, ні. Хай би Айварас Абромавічус у Литві заїкнувся, що падіння національної валюти (хоча литовці про неї вже забули, перейшовши зі січня на євро) — погано для литовців, але добре для «приїжджого» бізнесу. Бо здешевлення робочої сили, а відповідно — і собівартості продукції, приноситиме більші прибутки. Як, думаєте, скільки б Абромавічус після такої заяви на посаді міністра протримався б? А в Україні сказав (про привабливість знецінення гривні для іноземців, які ризикнули б прийти сюди зі своїм бізнесом) — і нічого...

Одне слово, з такими реформаторами до життя по-новому нам — як Кабміну Яценюка до уряду камікадзе.