П’ятій колоні Путіна в Німеччині дали прочухана

RUSSLAND-VERSTEHER — так називають у Німеччині тих, хто завжди підтримує політику Путіна і закликає враховувати російські інтереси.

У перекладі Russland-Versteher означає “ті, що розуміють Росію”. Найзнаменитіший з них — колишній федеральний канцлер Німеччини Герхард Шредер. Завершивши своє урядування, цей соціал-демократ остаточно продався Путіну, пішовши працювати (за чималеньку зарплату) у структуру російського “Газпрому”. Саме запроданець Шредер, а також “група товаришів” (серед них, зокрема, екс-президент ФРН Роман Герцог і кінорежисер Вім Вендерс, усього 60 осіб) підписали нещодавно відкритий лист. У посланні, опублікованому газетою Die Welt, автори закликали Захід “не демонізувати Росію”. Мовляв, просування НАТО у східному напрямку Москва сприймає як загрозу, і тут Кремль можна і треба зрозуміти... Шредер і колеги також закликали не покладати відповідальність за конфлікт на сході України тільки на Росію. І загалом, мовляв, путінська Росія не заслуговує на те, щоб її випихали з Європи...

Іще кілька років тому саме така позиція щодо путінської Росії була “мейн-стрімом” німецької зовнішньої політики. Через можливість робити з РФ вигідний бізнес німецькі політики “не помічали” ані порушень громадянських прав і свобод у самій Росії, ані втручання Москви у внутрішні справи її сусідів... Іще кілька років тому, найімовірніше, лист Шредера і його однодумців залишився б у Німеччині без відповіді. Що означало би фактичну згоду німецького суспільства з позицією Russland-Versteher... Але сьогодні, після Криму та Донбасу, — зовсім інші часи.

Відповідь Шредеру і компанії з’явилася днями у тій же Die Welt. У листі, який підписали сто науковців, зокрема, сказано: певні слабкості української політичної системи не можуть слугувати “обґрунтуванням російської анексії Криму та інтервенції на Східну Україну”.

У листі також читаємо: “Росія, посилаючись на уявну загрозу з боку Заходу, веде гібридну війну на території Донбасу. Жертвою цієї війни стали тисячі вбитих, покалічених, травмованих і вимушених переселенців”. На думку підписантів, стриманість Заходу щодо Росії була неефективною. Кремль “заморозив” конфлікт у молдовському Придністров’ї, фактично анексував грузинські Абхазію і Південну Осетію. Захід тоді не зупинив Путіна — і той пішов війною на Україну... “Ніхто не хоче військової конфронтації з Росією, а також зірвання діалогу з Кремлем, — підкреслюють автори листа. — Не можна, однак, покласти територіальну цілісність України, Грузії та Молдови на вівтар німецької політики стриманості щодо Росії”.

Ціна питання для німців є величезною. Росія є важливим торговельним партнером ФРН, і санкції ЄС щодо РФ бумерангом б’ють по “локомотиву Європи” — німецькій економіці... Але, схоже, настав час, коли німці згадали не лише про ціни, а й про цінності. “Германофіл” Путін догрався: у Німеччині, на яку він робив у Європейському Союзі головну ставку, його вже не сприймають як гідного партнера.

Важливу роль у пробудженні Німеччини від пропутінського сну зіграла федеральний канцлер Ангела Меркель. Сама колись зачарована, здавалося, кремлівським вербувальником, Меркель довго наполягала на продовженні діалогу з Путіним. Але коли зрозуміла, що той перебуває “в іншій реальності”, зробила все, аби ЄС запровадив щодо Росії суворі санкції... Зараз Путін ставитиме на “слабкі ланки” в ЄС. Зокрема, на Італію та Угорщину, — аби вони через кілька місяців не підтримали рішення про продовження санкцій. Але позбавлена ілюзій Russland-Versteher Меркель напевно знає, як переконати угорців та італійців..