«Президентом Європи» став поляк. Є надія, що про Україну ЄС не забуде

Призначення глави МЗС Італії Федеріки Могеріні Високим представником ЄС із зовнішньої та безпекової політики не відбулося кілька місяців тому через протести країн-членів ЄС зі Східної Європи.

Наші найбільші друзі в Євросоюзі небезпідставно закидали Могеріні відверту проросійськість... Наступницею Кетрін Ештон пані Федеріка все-таки стала. Утім, протестували східноєвропейські партнери України недарма: новим президентом Європейської Ради призначено прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. Тож є надія, що, попри безумовну орієнтацію Могеріні на співпрацю з Москвою, український напрямок залишатиметься для Європейського Союзу пріоритетним.

В українському зовнішньополітичному відомстві призначення Туска наступником Германа Ван Ромпея назвали “викликом для Росії”. Я би висловився трохи інакше: Європейський Союз нарешті усвідомив, що путінська Росія стала для нього величезним викликом. Останніми роками Польща й країни Балтії намагалися переконати “стару” Європу в тому, що дивитися на Росію виключно крізь рожеві окуляри — неправильно і небезпечно. Але не розуміли... Нарешті, після того, як Росія нахабно вдерлася в Україну, заворушилися. Як пишуть західні ЗМІ, лідери “старої” Європи дуже просили Туска очолити Європейську Раду. Безумовно, одна з причин такої прихильності до польського політика — українське питання. У ЄС зрозуміли, що Україною, зокрема її конфліктом із Росією, доведеться займатися довго і серйозно. А раз так, то “президентом Європи” має бути політик, який добре розбирається в наших справах і якому довіряють в Україні. Справді, кращої кандидатури, ніж прем’єр-міністр Польщі, одного з головних адвокатів України в Європейському Союзі, годі було шукати.

У Польщі критики Туска часто закидають йому... пронімецькість. Мовляв, виконує геть усе, що каже Ангела Меркель, навіть коли це на шкоду польським національним інтересам... Така критика є звичайним політиканством. Призначення поляка Туска головою Європейської Ради стало великим успіхом Польщі, очевидним визнанням її політичної і економічної ваги в Євросоюзі. Без сумніву, добрі особисті стосунки Туска з Меркель цьому призначенню посприяли. Але ж Польща від цього тільки виграла... Україні вміння Туска знаходити спільну мову з канцлером Німеччини також не зашкодить. Іміджу антиросійського політика Туск у “старій” Європі не має, тож його ймовірні проукраїнські ініціативи Берлін і Париж сприйматимуть адекватно.

Утім, покладати на нового президента Європейської Ради надто великі надії Києву наразі не варто. І не тільки тому, що головним дипломатом ЄС призначили прихильницю тісної співпраці з путінською Росією Могеріні... Посада “президента Європи” в ЄС відносно нова, ще не “обросла” авторитетом. Першим її обіймав Ван Ромпей, Туск буде тільки другим... Хоч формально президент Європейської Ради — глава ЄС, у реальності це не зовсім так. По-перше, величезний вплив у Євросоюзі зберігають глави його найпотужніших держав, насамперед Німеччини й Франції. По-друге, є ще виконавчий орган ЄС, Європейська Комісія, новий голова якої, люксембуржець Жан-Клод Юнкер, теж не захоче бути в тіні... Герман Ван Ромпей, при всій до нього повазі, не зміг наповнити свою посаду реальним владним змістом. Можливо, це вдасться Дональдові Туску?