Чому крок до примирення Янукович доручив «комусь іншому»?..

Політологи та експерти губляться у здогадках: чому президент України Віктор Янукович не приїхав до Луцька, аби разом з польським колегою вшанувати жертв Волинської трагедії


Невже “розвідка донесла” про можливий інцидент з яйцем?.. Все, що пов’язано зі жбурлянням цього “тупого предмета” у нашого гаранта, як відомо, викликає болісні спогади. А якщо серйозно, то ігнорування з боку українського президента заходів за участю президента сусідньої країни, нехай і не дуже психологічно комфортних, — це, без сумніву, скандал. Особливо, коли громадськість, як українська, так і польська, не знає достеменної причини відсутності глави української держави. Не виключено, що Віктор Янукович таки міг знати про можливі провокації, тому, від гріха подалі, вирішив знайти “поважну причину”, аби уникнути позаштатних ситуацій...

Нагадаємо, польська сторона до останнього сподівалася, що Віктор Федорович таки знайде можливість 14 липня прибути до Луцька, де у костелі Святих апостолів Петра і Павла відбулися поминальні заходи та богослужіння. Поляки очікували, що «присутність обидвох президентів у Луцьку наблизить до польсько¬українського примирення більше, ніж односторонні жести з боку президента Коморовського». Про те, що Віктор Янукович не приїде на вшанування 70¬ х роковин Волинської трагедії, стало відомо кілька тижнів тому під час зустрічі президентів Вишеградської групи у Польщі. Тоді, відповідаючи на запитання журналістів про те, чи обидва президенти, польський та український, візьмуть участь у волинських заходах, Коморовський сказав: «Я розмовляв з паном президентом Януковичем, знаю, що є об’єктивні перешкоди, які унеможливлюють його присутність у Луцьку, та водночас я отримав запевнення, що в Луцьку українську державу на відповідному рівні представлятиме хтось інший». “Хтось інший” ¬ це віце¬прем’єр України Костянтин Грищенко та керівництво обласної держадміністрації. За протоколом таке представництво з українського боку аж ніяк не є рівнозначним і адекватним.

На жаль, в останні місяці Волинська тема безвідповідально роздмухувалася з обох сторін. Але поштовх дали польські радикали, яким вдалося втягнути у непросту дискусію обидва народи. Здавалось би, десять років тому,

11 липня 2003 року, в селі Павлівка два президенти Леонід Кучма і Олександр Кваснєвський на 60-ті роковини цієї трагедії поставили крапку у непростій, а в певні періоди трагічній, історії двох народів. Тоді було встановлено пам’ятну стелу та відбулося найголовніше — взаємне прощення українців та поляків. Для чого через десять років польські політики знову підняли цю тему на щит та провокаційними заявами і резолюціями про “етнічні чистки” і “геноцид” в односторонньому порядку, по суті, перекреслили усе, що було досягнуто попередніми президентами? Відверто кажучи, не розумію...

Нагадаю, сейм Польщі не підтримав визначення «геноцид» у резолюції про Волинську трагедію. Але погодився із формулюванням «етнічна чистка з ознаками геноциду». Що, в принципі, мало чим відрізняється від терміну “геноцид”. Раніше за аналогічне формулювання проголосувала Верхня палата парламенту Польщі (сенат). Цими дискусіями Польща спровокувала українських “штатних” провокаторів, так звану “пяту колону”. Найганебнішою сторінкою останніх подій навколо Волинської трагедії стало звернення 148 народних депутатів від Партії регіонів і КПУ з проханням до Сейму визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу. Такі речі просто в голові не вкладаються! Леонід Кравчук назвав це “зрадою”. І це ще м’яке формулювання... Маю сумнів, що провладні народні депутати робили б такі резонансні заяви без санкції першої особи. Інше питання, яку рибку у цій каламутній воді хотіла виловити українська влада? Чому не спромоглася на спільну заяву, як це зробили Кучма і Кваснєвський? Що завадило Януковичу приїхати до Луцька? І чи не зашкодять ці питання без відповідей нашій євроінтеграції? Адже буквально за кілька місяців має відбутися історичний саміт у Вільнюсі...