«Ключ – у руках України». Чи скористаємося?
Саміт Україна — ЄС, що відбудеться сьогодні, 25 лютого, у Брюсселі, деякі українські експерти називали ледь не прохідним. Мовляв, жодних документів на саміті не підпишуть, обмежаться лише деклараціями намірів. Інша справа — осінній саміт “Східного партнерства” у Вільнюсі, де планують підписати Угоду про асоціацію між Україною і ЄС...
Справді, підписання заплановане на осінь. Однак остаточне рішення щодо того, чи варто підписувати цю Угоду, керівники Євросоюзу приймуть раніше. Імовірно, у першій половині літа. Тому в ЄС хочуть уже зараз почути від Києва про його готовність продемонструвати прогрес у виконанні вимог, які висунув перед підписанням Євросоюз. Ну, якщо не всіх 19 вимог, список яких начебто складений у Брюсселі, то хоча би найголовніших із них. Саміт 25 лютого — добра нагода почути потрібні слова від українського керівництва, тому в Брюсселі цій зустрічі на найвищому рівні надають великої ваги. Підтвердження — заява, яку зробили напередодні президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей і президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу.
“Протягом шести років ми проводили інтенсивні переговори щодо Угоди про асоціацію, — нагадали, зокрема, Ван Ромпей і Баррозу. — Цю роботу вже завершено. Угода про асоціацію є найбільш прогресивною угодою цього типу, щодо якої ЄС коли-небудь вів переговори з країнами з-поза його меж. Вона є свідченням тих зобов’язань перед Україною та українським народом, які ми беремо на себе. У рамках того, що ми називаємо «глибокою та всеохопною зоною вільної торгівлі», Угода забезпечить доступ України до найбільшого у світі внутрішнього ринку та надасть їй значні переваги у торгівлі та інвестиціях”.
Витягнули “пряник”, але не забули й про “батіг”... “Тип відносин, який ЄС прагне встановити зі своїми східноєвропейськими сусідами, не може ґрунтуватися винятково на інтересах. Його глибокі корені закликають до спільних цінностей, що закріплені у нашій концепції демократії, та стосуються, зокрема, розвитку й захисту прав людини і засадничих свобод”. А тому — “Україна має проводити реформи... які стосуються, зокрема, питань вибіркового правосуддя... Ключ перебуває в руках України. Ми впевнені, що під час саміту 25 лютого українські лідери засвідчать свою рішучість щодо вчасного досягнення цих цілей”.
Важливі слова у заяві Ромпея і Баррозу — “вибіркове правосуддя”. Ув’язнення Тимошенко і Луценка є великою перешкодою на шляху до підписання Угоди. Після недавньої зустрічі з президентами Польщі й Словаччини у польській Віслі, на якій також ішлося про Тимо-шенко й Луценка, Віктор Янукович відзначив: є розуміння, мовляв, що ця проблема має вирішуватися у правовій площині... Усе-таки декриміналізація? Але, з іншого боку, під час телевізійного “Діалогу з народом” президент наголосив: змінювати законодавство заради однієї людини неприпустимо. Отже, декриміналізації у Раді статті, за якою посадили Тимошенко, не буде... Але щось робити треба!
Із тим, що Тимошенко з тюрми не випустять, у Брюсселі вже, здається, змирилися. Тому про те, що ЄС вважатиме кроком уперед у вирішенні проблеми “вибіркового правосуддя”, можна лише здогадуватися. Можливо, вихід на волю по амністії за станом здоров’я Юрія Луценка? А може, припинення кримінальної справи, у якій Тимошенко звинуватили в організації вбивства... Так чи інакше, “ключ перебуває в руках України”. Ось тільки чи скористаємося?
