Китай хоче «заморозити» війну в Україні. А це в інтересах росії

Попри жорсткі бойові дії на російсько-українському фронті, не припиняються спроби світових політиків шляхом дипломатії зупинити розв’язану путіним війну, досягти миру за столом переговорів. Про готовність стати посередниками у вирішенні цієї мегапроблеми заявляли лідери Туреччини, Бразилії, Ватикану, Китаю. У кожного — свої сценарії врегулювання, які, втім, суттєво відрізняються від «формули миру», що її запропонувала Україна, жертва російської агресії. Якщо покласти руку на серце — у планах деяких іноземних «рефері» проглядається намір умовити нас піти на поступки ворогові… У ці дні особливу увагу привертає «миротворчий» вояж в Європу спецпредставника китайського уряду з євразійських питань, експосла КНР у росїі 70-річного Лі Хуея. У маршрутному листі його турне — відвідини України, Польщі, Німеччини, Франції і росії. Що стоїть за цими ініціативами — добра воля чи прихований інтерес? На цю тему розмовляємо із відомим військовим експертом, полковником запасу, кандидатом політичних наук Петром Черником.

— Схоже, Китай приміряє на себе роль голуба миру. На­скільки щира його поведінка? У Пекіні справді хочуть при­пинення російсько-україн­ської війни чи їхнє посеред­ництво має якусь іншу мету?

— Однозначно, китайці хочуть припинення цієї війни. Питання в іншому: на яких умовах? Пекін цілком влаштовує та лінія роз­межування, яка склалася нині на фронті. Китай не каже про виведення російських військ з української території і про по­вернення нам Криму. Він дома­гається «заморожування кон­флікту». Якби це вдалося (хоча така ймовірність мала), можна було би казати про неймовірно велику політичну перемогу Ки­таю і серйозну поразку Заходу. Все просто: якщо в Україні мож­на заморозити конфлікт і не по­вернути їй легітимні кордони 1991 року (і якщо Захід проков­тне це), то чому Китаю не мож­на буде атакувати Тайвань? У воєнному сенсі Китай до цього уже готовий.

У позиції китайців немає ні­якої щирості! Вона була би щи­рою, якби Пекін натиснув на пу­тіна і змусив його припинити війну, повністю вивести з Украї­ни окупаційні війська. Цього не­має і не буде!

— А Китай може натиснути на кремль?

— Поза сумнівом! Може зро­бити це багатьма важелями. На­приклад, відмовою від закупів­лі російської нафти. Після того, як Євросоюз наклав ембарго на закупівлю нафти і нафтопродук­тів, основні потоки російських енергоносіїв спрямовано в Ін­дію і Китай.

Натиснути можна і через вій­ськово-технічне виробництво. Нагадаю: єдиний іноземний ав­томобілевиробник, який не вий­шов з російського ринку, — ки­тайський. Врахуйте і те, що у здійсненні міжнародних торго­вельних операцій росіяни зна­чною мірою перейшли на роз­рахунок в юанях. Тож китайцям є чим тиснути на росію — було би бажання.

— З якими ініціативами, пропозиціями Лі Хуей може завітати до президента Зе­ленського?

— З тими, що Китай вису­вав і раніше. Нічого не змінить­ся. Україну схилятимуть до того, щоб припинити війну на позиці­ях, які склалися зараз.

— Чим на це ми можемо відповісти Китаю?

— Нічим. Ми можемо їх тільки переконувати, що цей їхній під­хід — неконструктивний, непро­дуктивний. І вкотре наголошу­вати, що так грубо порушувати міжнародні правила, як робить це росія, ніхто не має права. Наша позиція має бути дуже чіт­кою: кордон 1991 року! Якщо китайські партнери готові під­тримати нашу позицію, Україна це вітала б.

— Візит китайського гос­тя припадає на активізацію дій ЗСУ. Нашим майбутнім наступом москва дуже зане­покоєна. Чи не буде спроби з боку Лі Хуея, за вказівкою вищого китайського керів­ництва, якимись солодки­ми обіцянками чи шантажем пригальмувати українські на­ступальні дії - і в такий спо­сіб підіграти росії?

— А як вони можуть на нас вплинути? Українська економі­ка і так зруйнована. Бюджето­утворювальний процес на 70% здійснюється за допомогою за­хідних допомог. То що китайці можуть нам серйозне запропо­нувати? Зрештою, війна пере­буває у настільки високій точці, що ніяких домовленостей бути вже не може. Як казав колись головнокомандувач УПА Василь Кук, перемовини з ворогом ма­ють тривати рівно на довжину автоматної черги. Якщо і дійде до якоїсь домовленості, то це має бути документ про капітуля­цію москви. Не інакше!

— Посланець із Пекіна, крім Києва, Берліна, Парижа, по­буває і у Варшаві. Яка заці­кавленість Китаю у цьому?

— Шукає консолідовану пози­цію, щоб наші західні партнери починали діалог щодо припи­нення війни на умовах росії. Ніх­то дипломатію не скасовував! Справжня дипломатія — це коли розумієш абсолютно всі позиції усіх політичних гравців. А як цю позицію знати, якщо не розмов­ляти з протилежною стороною?

— Доводилося чути при­пущення, що завдання ки­тайського спецпосланника — вбити клин між «англосак­сами» (так росіяни назива­ють, зокрема, США й Вели­ку Британію) і Євросоюзом. Тобто розсварити Захід і по­силити китайський вплив на Європу…

— Поки що не розумію, за ра­хунок чого цей вплив може по­силитися. Не забуваймо, що Китай, хоч і має першу-другу економіку світу, але ця його еко­номіка — експортно орієнтова­на. 80 відсотків своїх товарів і послуг Китай продає у велико­му євроатлантичному просто­рі. Згідно з певними методика­ми розрахунку, сукупний ВВП США та ЄС становить 46 триль­йонів доларів. І міняти це на яки­хось півтора трильйона доларів ВВП російської федерації було би для Китаю вкрай великим ри­зиком.

Водночас я жодним чином не скасовую китайсько-тайван­ської авантюри. Такими ось во­яжами китайці промацують, як далеко вони можуть зайти. Ось що відбувається насправді.

— Лі Хуей свого часу пра­цював послом у москві, на­віть отримував орден з рук путіна. Ця обставина може якось вплинути на його до­мовленості з кремлем?

— Це ні про що не свідчить. У нас викривлена ілюзія, що ди­пломати щось самі вирішу­ють. Це не так. Не має значен­ня, добре чи погано Лі Хуей знає путіна, російську зовнішню і внутрішню політику. Спецпос­ланець є всього-навсього по­середником. Жодних рішень не ухвалює. Їх одноосібно ухвалює китайський лідер Сі Цзіньпін чи його команда.

— Насамкінець підсумуй­те візити Володимира Зелен­ського у кілька провідних єв­ропейських столиць.

— Поїздка нашого президен­та в Європу була доволі успіш­ною. За його домовленостями, великий бронепакет надійде до нас від французів — у першу чер­гу йдеться про «колісні танки» AMX 10-RC та інші бронемаши­ни. Німеччина виділяє нам без­прецедентну військову допомо­гу — на 2,7 млрд євро. Це щось неймовірне! І нарешті, так ви­глядає, що завдяки Британії по­маленьку почне танути авіацій­ний «лід» у наших відносинах із Заходом…