«Ви в Україні, ближчі до Заходу. Тому війна Росії проти вас не така кривава...»

Біженець із Сирії — про паралелі між трагедією цієї арабської країни і тим, що відбувається на сході України.

Де Сирія, а де Україна? Що схожого? Виявляється, багато. Так вважає біженець Махмуд. Він працював чиновником у арабській країні, в якій четвертий рік йде війна. Махмуд з родиною втік в Україну. Вважає, що в світі всі закривають очі на жахіття у Сирії — 310 тисяч жертв війни (неофіційно - понад півмільйона і десятки тисяч «зниклих безвісти» чи в тюрмах), шість мільйонів біженців-емігрантів, близько восьми мільйонів внутрішніх переселенців. 12 мільйонів недоїдає, в країні не залишилося села чи містечка, яких би не зачепила війна... У цій війні режим Башара Асада, каже Махмуд, не цурався використати хімічну зброю, внаслідок чого загинули 1200 дітей. Терористи з Ісламської держави Іраку і Леванату (ІДІЛ), які будують мракобісний «халіфат» в Іраку і Сирії, підривають архітектурні пам’ятки ЮНЕСКО в Пальмірі й влаштовують публічні масові страти...

- Як усе почалося в Сирії? Чому все пішло за таким кривавим сценарієм?

- Режим Асадів при владі близько 45 років. Спочатку правив батько, тепер його син. Усі надіялися, що молодий Башар, який прийшов до влади 2000-го, буде кращим, ніж батько. Бо в Сирії, теоретично республіка, а фактично — монархія... На початку правління Башар справді дозволив свободу слова, певні демократичні порядки.

Режим Асада — шиїти-алавіти, які до війни становили 10% населення Сирії. 73% сирійців — суніти. Решта — християни і євреї. Алавіти мали всі правлячі пости в країні. Усі найвищі посади обіймали родичі Асада. Вам теж знайоме поняття “сім’я”. Левова частка фінансових потоків країни йшла в кишені “сім’ї” та їх іранських покровителів. Зростало розшарування населення — на дуже багатих і дуже бідних. З 2005-го почалося «закручування гайок» — демократичні інституції закривали, людей арештовували... Була декларація 95 сирійських інтелігентів з вимогами демократизації і дотримання законів. Усі вони негайно або сіли за грати, або емігрували. Ситуація ставала щораз гіршою — свободи меншало, заробити ставало важче, корупції та розкоші серед верхів більшало, а сили безпеки поводилися щораз брутальніше.

У березні 2011-го до нас докотилися протести Арабської весни. Люди вийшли з вимогами більшої свободи та справедливості, як в Україні на Майдані. Тільки у нас протести одразу жорстоко розстріляли. Спочатку ні в кого з учасників сирійських протестів ніякої зброї не було. Перш, ніж з’явилася зброя, півроку розстрілювали наші демонстрації. А ще було багато спроб влади обдурити учасників протестів - говорити про мир і чинити насильство, обіцяти покарати винних за терор й не робити цього. Тож з часом простору для діалогу ставало все менше. Іноді здавалося, що хтось навмисне підкидає дров у багаття насильства, коли ситуація нібито заспокоювалася.

- Але частина населення підтримує Асада і воює за його режим...

- Так, алавіти воюють. Вони бояться здатися, бо вважають, що за море крові, яку вони пролили, їх знищать. Алавітів підтримують найманці з Ірану та зброя з Росії. Для великих міжнародних гравців ті сотні тисяч жертв і спалені міста просто карти в грі. Без допомоги ззовні режим Асада впав би ще 2012-го.

Протягом сотень років алавіти, християни і суніти жили в Сирії мирно. Останні півстоліття режим був сильним, економіка терпимою, і всі боялися повстати проти порядку, що існував, проти влади алавітів. Влада вважала, що населення так залякане, що не може повстати. Але вона перегнула палку з жорстокістю, і стався вибух. Алавіти десятиліттями ставилися до сунітів, як пан до раба. А тут раб повстав і зажадав волі. І джина вже не можна було загнати назад у пляшку.

- І от громадянська війна в Сирії триває вже четвертий рік...

- У Сирії така сама громадянська війна, як і в Україні: найманці та армія з сусідніх країн і власні зрадники воюють проти вас на вашій землі... Це не громадянська війна. Проти сирійців воює Іран і російська зброя. Сирійці взяли зброю в руки, аби захиститися від насильства, від армії, від найманців. Пропаганда зробила з сирійської революції образ релігійних фанатиків...

- А що таке ІДІЛ, хіба не ісламські фанатики?

- До 2012-го в нас не було ісламського фундаменталізму. 2012-го Іран розпалив міжконфесійну нетерпимість, давши життя ІДІЛу в Іраку (країна, поділена між сунітами, шиїтами і курдами), спонсоруючи терористичний рух “Хезболла” в Лівані, провокуючи протести в Бахрейні... Аби змусити Захід йти на поступки щодо своєї ядерної програми, Іран готовий підтримувати пояс напруги по цілому Близькому Сході, торгуючи миром в обмін на поступки. Як і Росія.

- Чому алавіт Асад і шиїтський Іран підтримували сунітських релігійних фанатиків із ІДІЛ?

- ІДІЛ — це справа рук Ірану. Мета — скомпроментувати сирійських повстанців, показати Заходу, що вони терористи, щоб Захід не дав їм зброї. Росіяни вас теж фашистами малюють... Для РФ Сирія — останній союзник на Близькому сході. Сирійські порти — останнє місце для гри м’язами російського флоту перед Заходом у Середземному морі. Для Ірану режим Асада — васал, як режим Януковича для Путіна. Іран прагне зберегти вплив на Ірак, Сирію та Ліван. Будувати свій “перський мір”. Іран і Росія — ситуативні союзники в тому, аби зберегти режим Асада. Тож війна в Сирії для них — карта в торгах із Заходом.

За п’ять днів ІДІЛ захопив майже без бою величезні території в Іраку разом зі складами зброї та військовими базами. Так само було в Сирії. Тому величезна підозра, що ці території просто здали за домовленістю. Але, схоже, з часом ІДІЛ відчув силу і вийшов з-під контролю, створивши середньовічну псевдодержаву в Іраку та Сирії. Проте жодної атаки проти військ Асада ІДІЛ ні разу не робив. Він воює проти простих сирійців, криваво насаджуючи порядки. Тому сирійські повстанці тепер змушені воювати на два фронти — і проти Асада, і проти ІДІЛ.

- Але багато арабів, зокрема сирійців, воюють за ІДІЛ...

- Багато українців теж воюють за “ДНР-ЛНР”, задурманені пропагандою чи спокушені грошима. В ІДІЛі воюють також багато американців, європейців, росіян...

Коли сирійці говорили чотири роки в ООН, що треба застосувати силу проти Асада — через його війну проти власного народу, то Росія чотири рази застосовувала право вето. Молоді мусульмани-суніти бачать всі ці війни в арабському світі. Бачать, що їх братів по вірі вбивають диктатори, і що зброї повстанцям Захід дати не хоче... І вони собі гадають, що існує якась світова змова проти сунітів. Тож ідуть в ІДІЛ, аби протистояти цій вигаданій змові. Наслідок стає причиною — і навпаки.

- Чи бачите кінець кривавій війні в Сирії?

- Якщо світове співтовариство захоче вирішити це питання, то має допомогти сирійцям, бо самі вони не впораються. Захід мав би допомогти скинути Асада і сформувати перехідний уряд, який керував би до стабілізації ситуації, забравши від управління всіх, хто винен у смертях, і фанатиків. Меморандум щодо цього вже підписав генсек ООН, але Росія останні чотири роки не дає його прийняти.

Іран і Росія — зацікавлені сторони. Їм не вигідне завершення війни в Сирії. Сирійським питанням Росія торгується з Заходом, в тому числі щодо України. І керівникам в Дамаску, Тегерані та Москві байдуже, що гинуть сотні тисяч людей. Мета сирійців — створити вільну демократичну Сирію, і засудити винних за смерті... Добре вам в Україні — ви ближчі до цивілізованого світу, до вас більше уваги. Може, тому спіраль насильства не занурила вас у такий хаос...

Схожі новини